Читати книгу - "Війна з саламандрами, Карел"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Розплодились.
- Ja, так розплодилися, що їм скоро вже не буде чого їсти. Вони їдять усяку там дрібну рибку, та молюсків, та різних водяних комах; але, певно, зможуть жерти й картоплю, і сухарі, і всякий звичайний харч. Тож їх можна б і годувати в тих tanks на судні. А я б їх у підходящих місцях, де не густо людей, пускав назад у воду й улаштовував там такі… такі farms 59 для тих моїх ящірок. Бо я б хотів, щоб вони могли прогодуватися. Вони дуже славні й розумні тварини, пане Бонді. Та ти сам, як побачиш їх, то скажеш: гелло, Capitain, корисна в тебе худібка. Ja. А люди тепер аж казяться за перлами. Оце і є той великий бізнес, що я придумав.
Г. Х. Бонді розгубився.
- Мені страшенно шкода, капітане,- почав він нерішуче,- але… я справді не знаю…
Голубі, очі капітана ван Тоха налилися слізьми.
- Отож-бо й лихо, хлопче. Я б тобі лишив усі ці перли як… як guaranty 60 за судно, але сам я того судна купити не можу. Я знаю одне дуже підходяще в Роттердамі… з дизельним двигуном…
- А чого ви не запропонували цієї справи комусь у Голландії?
Капітан покрутив головою.
- Я тамтешніх людей знаю, хлопче. З ними я про це діло не можу говорити. Я міг би… - додав він замислено.- Я міг би возити на тому судні й інші речі, всілякі goods, 61 сер, і продавав би на тих островах. Ja, це б я міг робити. У мене там сила знайомств, пане Бонді. А водночас міг би мати на судні такі tanks для тих моїх ящірок…
- Про це, мабуть, можна поміркувати,- сказав пан Бонді.- Бо якраз недавно… Атож, нам треба шукати нових ринків для нашої промисловості. Якраз недавно я розмовляв про це з кількома людьми… Я не від того, щоб купити одно-двоє суден: одне для Південної Америки, а друге - для східних країв…
Капітан ожив.
- І добре зробиш, пане Бонді. Судна тепер страшенно дешеві, їх можна накупити повну гавань… - і капітан ван Тох пустився в технічні подробиці, де й за яку ціну продаються всякі vessels, boats і tank-steamers; 62 Г. Х. Бонді не слухав його, а тільки розглядав. Г. Х. Бонді знався на людях. Він ні на мить не сприймав серйозно ящірок капітана ван Тоха; але сам капітан здавався йому вартим уваги. Чесний чоловік, безперечно. І знає умови там, на Півдні. Звичайно, божевільний. Але з біса симпатичний. У серці Г. Х. Бонді забриніла якась фантастична струна. Кораблі з перлами й кавою, кораблі з прянощами й усіма пахощами Аравії. Г. Х. Бонді опанувало те невиразне почуття, яке з’являлось у нього перед кожною важливою і вдалою постановою,- почуття, яке можна виразити словами: «Сам не знаю чому, але, мабуть, візьмусь за це діло». А capitain van Toch тим часом малював у повітрі своїми ручиськами судна з awning-decks 63 або з quarter-decks, 64 розкішні судна, хлопче…
- Знаєте, що, капітане Вантох,- раптом сказав Г. Х. Бонді,- приходьте ще раз за два тижні. Тоді й поговоримо про судна.
Capitain van Toch зрозумів, як багато означають ці слова. Він почервонів з радості і насилу вимовив:
- А ящірок… можна буде мені возити на тому пароплаві?
- Аякже! Тільки, прошу вас, нікому про них не кажіть. А то люди подумають, що ви збожеволіли… та й я з вами.
- А оці перли можна залишити тут?
- Можна.
- Ja, тільки мені треба вибрати дві гарненькі перлини, я хочу їх комусь послати.
- Кому?
- А одним там двом redactors. Ja, хай йому біс, стривай.
- Що?
- Сто чортів, як же їх звати? - Капітан ван Тох розгублено закліпав голубими очима.- От же дурна голова в мене, брате. Я вже не пам’ятаю, як звалися ті два boys…
5. Капітан Й. ван Тох і його дресировані ящери
- Щоб я пропав, коли це не Єнсен! - вигукнув якийсь чоловік у марсельському шинку.
Швед Єнсен звів очі.
- Стривай,- сказав він,- і мовчи, поки я тебе згадаю.
Він узявся рукою за лоб.
- «Морська чайка»? Ні. «Імператриця Індії»? Ні. «Пернамбуко»? Ні. Ага, згадав: «Ванкувер». Три роки тому на «Ванкувері», пароплавство «Осака» Фріско. 65 А звати тебе Дінгль, шибайголово, і ти ірландець.
Чоловік вишкірив жовті зуби й сів за стіл.
- Right, 66 Єнсене. І п’ю будь-яку горілку, коли частують. Звідки ти тут узявся?
Єнсен кивнув головою кудись убік:
- Я тепер плаваю на лінії Марсель - Сайгон. А ти?
- А я маю відпустку,- похвалився Дінгль.- То оце їду додому - подивитися, скільки там у мене прибуло дітей.
Єнсен поважно закивав головою.
- Що, знов витурили? Пияцтво на службі і таке інше. Якби ти, хлопче, ходив до Християнської спілки, як я, то…
Дінгль весело вишкірився.
- Оце тут твоя Християнська спілка?
- Таж сьогодні субота,- буркнув Єнсен.- А де ж ти плавав?
- А на одному трампі,- ухильно відказав Дінгль.- Усякі острови там на Півдні.
- Хто капітан?
- Такий собі ван Тох, голландець, чи що.
Швед Єнсен на хвильку замислився.
- Капітан ван Тох. Я з ним теж колись плавав, брате. Судно - «Кандон-Бандунг». Лінія - від чорта до диявола. Гладкий, лисий і лається навіть по-малайському, аби крутіш було. Знаю добре.
- Він уже й тоді був такий схибнутий?
Швед похитав головою.
- Старий Тох - all right, будь певен.
- Він уже й тоді возив із
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна з саламандрами, Карел», після закриття браузера.