Читати книгу - "Фольклорні записи - ч. 2, Олена Пчілка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тільки завиділа півника лисичка та й задумала його виманити, бо вона ласенька до курятинки! От і хитрує, як би тут півника виманити з хати. Підійде під віконце, як котика нема дома, та й підмовляє:
- Іди, півнику, до мене! Що у мене золота пшениця, медяна водиця!
А півник їй одмовляє:
- То-ток, то-ток, не велів коток!
Бачить лисичка, що не виманить так півника, та прийшла раз уночі, насипала півникові попід вікном золотої пшениці, а сама засіла за хаткою та й дожидає. Отже, котик собі пішов, а півник глянув у віконце, коли під хаткою пшениця розсипана, така хороша, і нікого нема. Понадився півник на ту пшеницю! Дума собі: піду лиш я трошки поклюю! Адже нікого нема, не страшно. Я поклюю та й знов у хатку сховаюся. Котик і не знатиме! Бо нікого нема, то ніхто йому й не скаже...
Вийшов півник. Клює собі пшеничку, клює... А лисичка підкралася та й схопила півника за хвіст. Потаскала до своєї хати!
А півничок тоді гукає:
- Котику-братику,
Несе мене лиска
По каменю-мосту,
На своєму хвосту.
Порятуй мене!
Котик і почув. Зараз побіг рятувати півника. Та тільки ж поки прибіг, лисичка вже далеко замчала півника. Котик біг, біг, не догнав! Вернувся додому. Так йому сумно самому - нема півника!.. Заплакав котик, а далі сів, думав, думав та й надумався: взяв свою скрипочку й писану торбу та й пішов до лисиччиної хатки.
А в лисички було чотири дочки й один син. Принесла їм лисиця півника, наказала окріп у печі гріти, щоб півника обпатрати, бо він вже зовсім придушений був.
- Та глядіть же,- каже лисичка,- нікого не пускайте! - А сама побігла ще кудись на лови.
От, як лисичка побігла, котик підійшов під віконце та й заграв у скрипочку, ще й приспівує:
- А у лиски, в лиски новий двір,
Та чотири дочки на вибір,
П’ятий синко
Ще й Пилинко;
Вийди, лисе,
Подивися,
Чи хороше граю!
От найстарша лисиччйна дочка не втерпіла та й каже до менших:
- Ви тут посидьте, а я піду подивлюся, що воно там так хороше грає!
Тільки що вийшла, а котик її - цок у лобок та в писану торбу!
А сам знову грає й приспівує:
- Ой у лиски, лиски новий двір,
Чотири дочки на вибір...
Не втерпіла й друга лисичівна, вийшла... Котик і ту - цок у лобок та в писану торбу! Так усіх лисичок і виманив. А лисиченко, Пилипко, ждав-ждав сестричок - нема, не вертаються! От він і думає:
«Піду я їх позаганяю, а то мати прийде, то буде сваритися, що в хаті не сидять».
Вийшов і Пилипко. А котик і його - цок у лобок та в писану торбу! Так усіх і похватав. Тоді зав’язав їх мотузком і ввійшов у лисиччину хату. Знайшов півника - він лежав уже зовсім неживий, зомлілий. А котик його схопив за хвостик та й каже:
- Півнику, півнику, стрепенись!
Півник стрепенувся й ожив. Та такий радий!
- Спасибі тобі,- каже,- котику-братику, що ти мене одрятував. Тепер же я тебе слухатимусь довіку!
От взяли вони вдвох, де що було в лисички, поїли, горшки-миски побили, а самі втекли додому. Та й знов жили собі вкупці. Півник уже слухався котика. І все було добре.
________________
Олена Пчілка
ФОЛЬКЛОРНІ ЗАПИСИ
Частина 2
КАЗКИ
320
Друкований текст для вичитування взято з:
Пчілка Олена. Годі, діточки, вам спать!: Вірші, оповідання, казки, фольклорні записи. Київ, «Веселка», 1991.
ISBN 5-301-00921-4
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
© Оцифрування, вичитування, правка, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2019
© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2019
1 - Мичка - пучок конопель або льону, підготовлений для прядіння.
2 - Кужіль - прядиво.
3 - Покута - покарання.
4 - Обханючити - тут: обчистити, прибрати.
5 - Бодня - бочка.
6 - Насторочуватися - насторожуватися, спрямуватися.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фольклорні записи - ч. 2, Олена Пчілка», після закриття браузера.