Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі"

— Я в порядку, — відходжу від чоловіка. 

— Вибач, я не хотів налякати тебе, просто побачив, що ти дивишся на мій будинок, от і спитав. 

Я побачила, що він одягнений у костюм для дайвінгу, а в руках тримав відро.

— Ще тільки сьома ранку, а ти вже пірнав?

— Мене попросили про допомогу, я не зміг відмовити. — пояснив він. 

— Я взагалі-то також хотіла тебе про дещо попросити, але ти напевно втомився, тож..

— Кажи. 

— Впевнений? — киває. — Що ж, тоді ти не міг би поїхати зі мною і купити новий телефон? Я не знайду дорогу..

— Так, коли ти хочеш їхати? — так швидко погодився.

— Як тільки ти будеш готовий, — він напевно хоче прийняти душ після дайвінгу. 

— Гаразд, давай зустрінемося за тридцять хвилин на моєму подвір'ї. 

— Добре. 

Джером пішов додому, а я сіла прибирати залишки від горнятка та поламаний стілець.

За півгодини я вже стояла на подвір'я чоловіка і чекала його. Коли він вийшов я була здивована. Джером був одягнений у спортивні штани сірого кольору і таку саму футболку, він все ж таки вміє одягатися нормально чи це просто випадковість? 

— Ходімо? 

— Зачекай, зараз приїде машина.

— Машина? — саме в цей момент я почула звук мотору, за мить біля будинку вже стояв припаркований jaguar білого кольору.

— Не запізнився? — з автомобіля вийшов чоловік років сорока. 

— Ні, ти якраз вчасно. — вони потиснули один одному руки і чоловік віддав Джерому ключі. — Дякую.

— Це тобі дякую, Джеррі. 

— Сідаєш? — я стояла як істукан.

— Так, — швиденько підійшла і сіла в салон. 

По дорозі ми зупинилася на заправці. Я захотіла випити щось прохолодне, тож пішла в магазин. Тут була кав'ярня, це мене здивувало. Так-так, я досі сприймаю Аннесі, як нікому не потрібне місто. 

— Що будеш? — до мене підійшов Джеррі. — Я хочу морквяний фреш.

— Ти також його любиш? — киває. — Ти перша людина у моєму житті, яка каже, що любить морквяний фреш! 

— Тоді ти також будеш його?

— Так, — дістаю гроші.

— Я заплачу, — зупиняє мене, перш ніж я встигаю покласти гроші. — Два морквяних фреша, оплата карткою. 

— Прикладайте. 

Він погодився поїхати зі мною, а зараз ще й платить за наші напої, якось незручно виходить. 

— Можливо хочеш щось? Мені незручно, що ти допомагаєш мені і сам платиш за напої. 

— Пригостиш мене обідом?

— Гаразд, куплю все, що захочеш! 

— Сама сказала, потім не жалійся, — нам віддали наші напої. — Ходімо?

— Так. 

Ми приїхали у центр міста і Джером припаркував машину. 

— Тут зараз багато туристів, тож тримайся за мене, щоб не загубитися у натовпі.

— Гаразд, — виходимо з автомобіля. 

На вулиці світло вже спекотніше. Людей було не дуже багато спочатку, але як тільки ми повернули ліворуч я здивувалася, тут майже неможливо пройти. Проте Джером вправно долав перешкоди у вигляді людей, тож я взяла його за руку, він здивовано подивився на мене.

— Ти сам сказав триматися за тебе.

— А я нічого й не сказав, — міцніше стискає мою руку. 

За десять хвилин ми вже були в магазині з різною електронікою. 

— Тут не дуже великий вибір, але вони всі нові та є гарантія, — ми стоїмо біля вітрини з телефонами.

— Я не дуже розбираюся в них, — зізнаюся.

— Тоді я можу тобі порадити взяти такий як в мене, — дістає телефон з кишені і дає мені в руки. — Він не важкий, але досить потужний, також ударостійкий, звісно якщо випадково впаде, а не ти його кинеш. 

— Я візьму, якщо ти кажеш, що він хороший. 

Джером спеціально дражнить мене, це очевидно. До нас підійшов чоловік.

— Доброго дня, допомога потрібна? 

— Ми хотіли б подивитися цей телефон, — Джером вказує рукою на таку саму модель, як в нього. 

— Він залишився останній, ви вчасно прийшли. 

— Телефон новий?

— Так, — дістає з вітрини. — Телефон для вашої дівчини?

— Я не ..

— Так, — перебиває мене Джером.

— Тоді зроблю вам знижку, — чоловік йде до каси.

— Вибач за це, я просто знав для чого він це питає, — майже пошепки мовив він.

— Дякую. 

На касі я оглянула телефон і оплатила його. Продавець відразу вставив мені мою сімку і наклеїв захисне скло, тож я задоволена вийшла з магазину.

— Нарешті я можу дзвонити, писати і читати новини! 

— Задоволена?

— Звичайно! Тепер я знову можу використовувати Гугл-мапи.

— Вочевидь, це найпотрібніша програма для тебе.

— Ти зараз знущаєшся наді мною?

— Ні, як ти могла подумати? — мене насмішив його серйозний тон голосу та вираз обличчя.

— Ти такий..

— Бет? — знайомий голос. — Я вчора забагато випив, не пам'ятаю, що сталося.

До нас підійшов Арон, я не хотіла з ним зустрічатися, тим паче сьогодні. 

— Доброго дня, містер Кордьє.

— Чому так розмовляєш? Невже я щось погане зробив вчора? — зітхаю. 

— Джеррі, почекаєш мене будь ласка тут? Мені потрібно поговорити з ним.

— Не затримуйся довго, — він не зводив погляд з Арона. Відчуття, що між ними щось сталося і тепер вони вороги.

Відводжу Арона в сторону.

— Ти серйозно не розумієш чому я себе так поводжу? 

— Ні.

— Арон, ти покликав мене на вечерю, в після планував переспати зі мною!

— Чому ти так вирішила?

— Ми приїхали на машині, а ти почав пити, потім я дізналася, що ти забронював номер в готелі… хіба це не схоже на те, що ти хотів скористатися мною?

— Ні, ні! Все не так… я почав пити, бо в мене був жахливий день, а номер в готелі я виймаю вже більше тижня, просто мій будинок на ремонті, варіантів не було.. я не думав, що ти подумаєш про мене так. 

— Арон, я не хотіла тебе образити, але не думаю, що нам варто далі продовжувати спілкування.

Я не можу вірити його словам, він міг завчасно придумати виправдання, або я не вмію довіряти людям.

— А з Джером ти будеш продовжувати спілкування? Він взагалі-то вбив людину.