Читати книгу - "Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой"

Щоб допомагати людям потрібно знати про їх проблему. Луціана займалася цим не один рік. Часто такі люди приходили самі в її життя і шукати доводилося час від часу. Це робило її щасливою, у цьому полягав її сенс життя.

Лімбо допомагало їй у цій місії. Приходила детальна так би мовити документалка про незнайомих Луціані людей. Давно не було таких видінь і ось вчора знову була інформація.

Історія про молоду темноволосу дівчину, яка ростила сина без чоловіка, адже цей мудак покинув її. Ніякої відповідальності за сина і здається він ніколи не відчував себе отцем: так вона все бачила і їй доводилося бути сильною ради сина та його майбутнього. А ще й племінник сестри, яка померла… І тепер вони втрьох подорожували по світу в пошуках пристанища. Уже на двох місцях вони були, але не довго - не втрималися, не зачепилися.

Проте на третьому місці їм пощастило, там не давали обіцянок і гарантій але порозумілися і вона залишилася з дітьми там.

Цими днями Луціана доглядала старого знайомого, якому перевалило за 70-ть. Заговорили про її життя, як виявилося навіть він знав про її невдале замужество. А він був з її минулого життя-там вона ще була «маленькою дівчинкою» з мріями та надіями. Він з укоризною дивився на неї, коли заговорили на цю тему й сварливим голосом говорив. Та що говорив-Луціана не розібрала, зв'язок з Лімбо обривався. Наостанок вона пам’ятає, як кричала йому: «Я ніколи його не любила!»

Того дня в реальності Луціана усвідомила, що вибрала старшого для себе аби він забезпечив її спокійне життя і вона знала що він ніколи з нею не переспить бо тоді одного разу не вийшло і надалі такого не було за що вона вдячна Богу, бо саме тоді вона зрозуміла що ніколи не зробить цього з цією людною. А ще вона зробила це тому, що боялася шлюбу з її істинним коханням ( бо все по-справжньому, серйозно і назавжди) бо розуміла що він прекрасний і вона негідна його. Добре, що вона змогла це виправити і наважилася бути щасливою.