Читати книгу - "Готель Світів , Ді Мія"

- Коли ти знайдеш цю тварюку, поклич мене, я шкуру з нього спущу і скажу що так і було!  - Сказав крізь зуби Адріан.

І я був солідарний з ним.  Хто б це не був і що б йому не треба було від дівчини - я знайду його і витрясу з нього всю правду, а потім і справді слід його вбити, хоч це й поза законом. Іноді так бісить чинити правильно, а не так варто було б.

Закінчивши зі спиною я накрив дівчину ковдрою.

- Переночує сьогодні тут. А ти йди до Леонардо Брауна і сповісти, що його онука тут.  Але поки не кажи, що трапилося.

- А коли це я наймався до вашого "зіркового" патруля?  - посміхаючись промовив Адріан.

Я люто глянув у його очі.

- Гаразд, зрозумів я зрозумів! Вже пішов!  - Він підняв руки вгору у жесті, начебто задається і кинувши останній погляд на дівчину вийшов.

Я склав все що залишилося на тацю і поставив її на тумбочку.

Тим часом дівчина перекинулася зі спини на живіт, пасмо волосся яке вибилося з зачіски лягло на її обличчя.  Я торкнувся його рукою і відкинув з обличчя.  Мої пальці торкнулися її блідих губ. Секунду я дивився на них, потім відірвав руку, підвівся і відвернувся.

 Потрібно зв'язатися, щоб принесли відвар і все ж таки поговорити з Сетом, нехай надішле загін перевірити місто. Треба було це зробити одразу, щось я взагалі не тим займався. Відгребу зараз на повну.  Хоча я думаю, що метою нападу була тільки берегиня, але це не означає, що від люті на те що я відігнав нападника, хтось інший не міг потрапити під гарячу руку демонові, певно ще й не одному. Я скуйовдив волосся на голові, повернувся, задув свічки та вийшов прикривши за собою двері.