Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

- Тоді я промовчу.

Демониця зі стуком опустила руку на стіл, скривила губи, опустивши куточки вниз, і обдарувала співрозмовника принижуючим поглядом. Коли зрозуміла, що це не мало ніякого ефекту, повернула собі спокійний вираз обличчя:

- Тобто ви вкрали план турніру вдвох із Загіром?

- Угу.

- А в чому тоді був сенс? Вирішили просто обіграти решту академій?

- Ніхто не вірив, що Годамн хоча б пройде відбір, - зітхнув Дорайн, нарешті переходячи до розповіді. - Мені потрібен був цей список із завданнями, хоч би для того, щоб зрозуміти на які заняття зробити акцент. Але якби я ознайомився з документом один, то наше парі з Загіром було б нечесним. Тому ми вирішили зрівняти шанси.

- А те, що це було нечесно стосовно організаторів та інших академій, вас не хвилювало? - Іронічно пирхнула Айра. Дорайн спокійно знизав плечима:

- А їх хвилювало те, що Годамн багато років не отримує нормального фінансування? Будівлі майже розвалюються, а опорні заклинання потребують оновлень щороку, а не раз на п'ять-сім років? Їх не турбувала відсутність нормальних вчителів, не збентежила дивна історія з масовим звільненням. Навіть коли нависла загроза прокляття, вони навіть не припустили, що дітей потрібно буде розподілити по інших навчальних закладах. Чи могло хоч раз пощастити Академії Проклятих?

Айра закусила губу, вивчаючи друга задумливим поглядом. Щось невловимо змінилося у ньому за цей рік. Не зовнішність і не звички, а щось усередині. Начебто склався якийсь пазл, якому раніше не вистачало кількох деталей, і образ демона став неймовірно цілісним і завершеним.

«Цікаво, – прикидала Айра. - Це Годамн так змінив його чи ця загадкова Елері?».

- Батько Загіра міністр освіти, - вголос нагадала демонеса. – Попросили б його.

– На цьому рівні вже все обговорили, – зізнався Дорайн. - Організатори не мали дізнатися про те, що ми… «позичили», назвемо це так, їхній список. Але зараз вони можуть звернутися до логофета, а я не хотів, щоб це стало несподіванкою.

- Я зрозуміла тебе, - Айра кивнула і глянула у вікно: - Поговорю з батьком. Сьогодні ввечері в Шедані прийом, на який я не хотіла йти, але якщо ти попросив, схожу.

– Мене теж запрошували. Але зі своїм батьком зустрічатися не горю бажанням.

- Він так і не змирився із твоїм вибором? - в голосі Айри ковзнув жаль, і Дорайн скривився, так само глянув на квітучу площу Шедана за вікном. Айра зрозуміла, що відповіді не дочекається і запитала: - Яка вона, твоя Елері?

Обличчя співрозмовника розгладилося, як наповнюється спокоєм обличчя людини, що виринула з затяжного кошмару. Айра мимоволі посміхнулася, слухаючи Дорайна. Вона сперлася на стільницю і поклала підборіддя на два кулачки, вдивляючись у сірі очі навпроти.

Вона з цікавістю слухала про те, що відбувалося весь цей рік в Академії Проклятих і не могла зрозуміти, звідки взялося це дивне ниюче почуття за сонячним сплетінням.

- Ніколи раніше не бачила в тебе такого блиску в очах при розповіді про жінку, - посміхалася Айра. Вона справді була щаслива за демона, але якесь мерзенне почуття впліталося у її настрій. Ніби в цукровий сироп тонким струмком вливали гірку отруту, але дівчина ніяк не могла відстежити з яких слів витікає ця субстанція.

- Ще одна причина з якої батько точно буде проти нашого шлюбу полягає в тому, що Елері вже була одружена. Щоправда, цього немає в її документах.

Айра різко підвела голову, втупившись поглядом у співрозмовника. Якби вчора вона була присутня на Фельських змаганнях, то клацання, що пролунало в її голові, нагадало б їй звук відмикання скриньки.

- Вона сама тобі розповіла? – вкрадливо уточнила дівчина.

- При першій нашій зустрічі на її пальці була обручка, - демон згадав, як уперше торкнувся руки Елері. - Але потім вона розповіла, що розлучилася з чоловіком, а в паперах його немає через те, що вони одружилися за старим ритуалом.

- За звичаями старого обряду, - повільно промовила Айра, погладжуючи двома пальцями дорогу світлу скатертину: - Люди не надягають кільця. Це є прерогативою офіційного оформлення.

Дорайн завмер, з нерозумінням дивлячись на подругу. Вона була задумливою і зосередженою, як бувало, коли вона поринала у роботу чи навчання. Демон відчув неприємне поколювання всередині, напруга ніби вчепилася за легені й намагалася спустити їх нижче.

- До чого ти ведеш? - Насторожено уточнив він, розгубивши залишки веселощів.

- Коли ти покидав територію, ти не відчував її в академії? – уточнила демонеса.

– Ні.

- І ніхто не бачив, як вона залишала територію?

– Ні.

- І телепортуватись вона не вміє? - тон дівчини був таким, що стало ясно, вона чудово розуміє, що відповідь буде негативною. Дорайн мотнув головою, чекаючи нормального пояснення.

Айра важко зітхнула, зважила в думці останні аргументи, а потім підняла погляд на співрозмовника:

- Протягом твоєї розповіді мене щось бентежило. Повір, Дорайн, я дуже хочу помилитися, але послухай, як це звучить зі сторони. У Хаол приїжджає молода жінка, яка за її словами розлучилася з чоловіком, але чомусь навіть не встигла зняти обручку. Її рівень лікувальної магії близький до творця, вона прекрасний лікар і раніше працювала у шпиталі Шедану. При цьому вона приїжджає до гіршої академії Ізаріди та вимагає у тебе укласти з нею магдоговір на п'ять років, відмовляючись навіть від прямого запрошення до Голданарі. До того ж вона прибуває практично без грошей та речей, а документи, за її словами, у неї вкрали. Прокляття лякало її не монстрами, а муками жінок. Вона готова була навісити на себе невідоме чорне чаклунство аби не залишитися без магдоговору. Вся її поведінка вказує на те, що дівчинка втекла від свого чоловіка… і найгірше, що я бачу у цій ситуації…