Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Та будь вона проклята, ця їхня безглузда Сфера Гольца! Через неї у Поліни одні проблеми. Вона відчувала, що цього разу їй не виплутатися. Все, Полю, ти спалилася...

Якби Поліна була сама по собі, голова б уже напевно зовсім перестала працювати від панічних думок. Але Поліна була не одна. Там, у гостьовому залі, її чекає Кульбабка. Ніжна віддана подруга, сестра, за яку Поля несе відповідальність. І нехай із самою Поліною роблять, що хочуть, але спочатку вона подбає про Глорі.

— Ваша Величносте, я вже зрозуміла, що наша розмова обіцяє бути довгою, — Поля сама здивувалася, як впевнено і рівно звучить її голос. — Для мене велика честь бути удостоєною вашої такої пильної уваги. Однак вимушена наполягати на тимчасовій відстрочці нашої розмови.

Рональд, звичайно, філігранно вмів ховати емоції, але по блиску в його очах Поля зрозуміла, що він здивований її зухвалістю. Треба було діяти швидко, поки подив не переріс у гнів, і він не розпорядився щодо гільйотини для однієї особливо зухвалої особи.

— Доля розпорядилася, щоб я взяла на себе відповідальність за сироту — Гларієтту з роду Дюрей-ла-Пласі, — продовжила Поліна все з тим самим холодним натиском. — Вона тяжко хворіла останнім часом і досі дуже слабка. Нині дівчинка знаходиться тут, у палаці. Вона втомлена після довгої дороги і потребує відпочинку. Я прошу вас перенести нашу бесіду, щоб я могла подбати про ночівлю для дитини.

— Вам нема про що турбуватися, — перебив Рональд. — Я віддам розпорядження, щоб їй відвели кімнату в палаці.

Він знову викликав помічника дзвіночком.

— Фермілю, — звернувся король до секретаря, що матеріалізувався на порозі. — Подбай, щоб нашій юній гості, пані Гларієтті, виділили кімнату та особисту служницю.

— Буде виконано, — вклонився Ферміль і поспішив виконати розпорядження.

Рональд підвівся з-за столу і сам щільно зачинив за секретарем двері. Чому Поліні здається, що цього разу Ферміль залишив не лише кабінет, а й приймальню, і найближчим часом не збирається повертатися?

Бум… бум… бум… серце пробивало грудну клітку. Рональд наближався до Поліни, не зводячи з неї пронизливого погляду. Чому їй здається, що він замишляє щось підступне?

— Що ж, почнемо, — коротким рухом Його Величність зірвав тканину зі Сфери Гольца.