Читати книгу - "Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса"

– Дякую за запрошення, Ваше Світлосте! Гадаю, Інгвар не буде проти.

Лєрка навіть не дивилась на нього і, явно, зараз робила все на зло, не залишаючи йому ніякого простору для маневру. Відмовити діду у подібній обстановці було б надто образливо й, навіть при всій злості Ігоря на того, він не був здатним на подібне:

– Звісно, – йому не залишалось нічого, окрім, як погодитись.

Креслав розплився переможною посмішкою:

– Повірте, для мене це буде найкращим подарунком! – він окинув поглядом зал. – Хочете ще розважитись, чи вирушимо до Стрибор’я прямо зараз?

Лєра знизала плечима:

– Чому б і не вирушити? – вона нарешті розвернулась до Колвіна. – Правда, Інгваре?

Те, яким поглядом вона обдарувала Ігоря, змусило пронестись по його спині крижаному потоку, залишаючи дуже неприємні відчуття, та породжуючи ще гірші припущення.

– Звісно, люба, – ледве стримуючи емоції, що проривались зовні, кивнув він.