Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

Наступні три дні проминули спокійно. Щоранку приходив Осман, і вони, щільно укутані покривалами, ішли на прогулянку по візировому саду. А надвечір Катріону відводили до лазень, де її мили та масажували з різними олійками та мазями, доки її шкіра не стала чутливою до будь-якого дотику. Увечері їй дозволяли споглядати деякі з розваг гарему, зазвичай танці. Спочатку Кат була дуже здивована, а потім її почали цікавити відверті натяки, що читалися в рухах танцівників.

На четвертий день, коли почала підступати нудьга, з’явився Осман і повідомив, що вона має вдягти вихідне вбрання та покривало і йти з ним.

— Твоя рабиня залишиться тут.

— Усе буде гаразд, — заспокоїла Кат Сьюзен, яка намагалася сперечатися.

Її підвели до великого паланкіна, і, опинившись усередині, графиня з подивом побачила, що сидить навпроти Гамміда.

— Доброго ранку, — сказав він привітно. — Бачу, ці три дні розслаблення та відпочинку чудово вплинули на тебе. Я й не думав, що таке можливе, одначе ти стала ще чарівнішою, ніж була.

— Я вже почала нудьгувати. Бо ж не звикла сидіти без діла. Оце все, що ваші жінки роблять? Сидять деінде й чекають, доки господар гукне їх до ліжка? Як це жахливо! — Катріона на мить замовкла, щоб перевести дихання, а потім запитала: — Куди ми їдемо?

— На ринок рабів. Ти жінка з дуже сильним характером. Я покажу тобі, що станеться, якщо опиратимешся моєму господареві. Його спальня, мов чудесний квітучий сад, тихий і запашний, має дарувати насолоду. Якщо ти не станеш у цьому саду соковитим плодом, а натомість опиратимешся та сперечатимешся з ним, він накаже тебе продати. Якщо таке станеться, ви з твоєю служницею неодмінно розлучитесь, і цілком імовірно, що твоя вишукана врода привабить работоргівців з Аравійського півострова або з африканської глибинки. Навряд чи тобі сподобається стояти голою на оглядинах у ймовірних покупців. І не думаю, що ти зрадієш, якщо тебе продадуть якомусь вождеві з джунглів. Та якщо ти все-таки підкоришся моєму господареві, матимеш безпеку й затишок. Обирати тобі.

Вона безневинно поглянула на нього.

— Навіщо ти з мене знущаєшся, Гамміде? Ти й сам знаєш, що я мушу підкоритися твоєму господареві.

Він кивнув.

— Ти розумна жінка, моя красуне, але якщо ти віддаси моєму господареві тільки своє тіло, він це відчує й буде ображений. Ти повинна віддатися йому вся: і розумом, і тілом!

— Я не можу! І ти не можеш цього від мене вимагати, Гамміде!

— Ти повинна!

Вони їхали мовчки, аж доки раби не спинилися й паланкін не опустився на землю. Головний євнух виліз і, подавши руку, допоміг вийти Катріоні.

— У місті багато невільницьких ринків, — сказав він, — але на цьому продають лише красивих жінок.

Кат озирнулася довкола й побачила жінок найрізноманітнішого віку, зросту, статури та кольорів. У цю мить саме торгувалися за красуню, яка стояла на узвишші. Вона стояла зовсім гола, і майбутні покупці не соромилися мацати й стискати її тіло. На обличчі в дівчини застигли сором і страх. Кат здригнулася. Нарешті дівчину купив чолов’яга з пухнастими вусами. Кат змусили мовчки стояти й спостерігати за торгівлею майже годину. Потім Гаммід також узявся торгуватися за витончену черкеську золотаву білявку років тринадцяти. Коли заплатив за неї, Кат почула, як він каже продавцеві:

— Відішліть дівчину до Єні-Сараю як подарунок від візира Цикалазаде-паші.

Потім вони з Кат повернулися до свого паланкіна.

Дорогою Катріона тихо мовила:

— Я спробую, Гамміде, але я не можу нічого тобі обіцяти. Це буде для мене нелегко.

Він усміхнувся.

— Добре! Я правильно оцінив твій норов. Не лякайся, моя красуне. Я дам тобі час, щоб прийняти своє нове становище. Ти будеш щаслива, я обіцяю. Візир — чудовий коханець, він дасть тобі таке задоволення, якого ти ніколи не знала від жодного чоловіка. Він подібний до молодого бика, гарячого й невтомного.

Кат, зашарівшись, опустила голову. Минуло багато тижнів відтоді, як вона востаннє любилась із Френсісом, і, відверто кажучи, їй цього бракувало, однак вона радше померла б, ніж призналася б у цьому Гаммідові. Проте євнух прочитав її думки й всміхнувся.

— Я обрав турецьке ім’я для тебе, — промовив він. — Тепер ти відгукуватимешся на ймення Інчилі. Це означає «Прекрасна перлина», і ти насправді така. А твою служницю ми називатимемо Мара.

Наступні кілька днів минули спокійно. Хоч Кат і дозволяли спілкуватися з іншими жінками гарему, вона не вважала за потрібне заводити подруг. їй цікаво було б познайомитися з Латіфою-султан, візировою дружиною, але її вона ні разу не бачила.

Третього тижня, повернувшись якось із лазні. Кат побачила, що на неї чекає головний євнух Гаммід.

— Сьогодні ввечері я збираюся представити тебе візирові, — повідомив він.

Заскочена зненацька, вона запитала:

— Так хутко?

— Тепер саме час, — запевнив той. — Ну ж бо, Інчилі, ти ж не дівчина, а досвідчена жінка. Хіба твоє прекрасне тіло не жадає чоловічих дотиків? Хіба ти не прагнеш відчути чоловічу міць глибоко в собі? Скільки часу минуло відтоді, коли ти востаннє мліла в руках коханого?

— Досить, — прошепотіла вона. — О, прохаю, досить!

— Я залишаю для тебе особливу одіж. Прийду по тебе о восьмій.

О восьмій вечора, тремтячи, вона стояла й чекала на Гамміда, незважаючи на літню спеку. Убрання її було з найкращого шовку, напівпрозоре, світло-рожеве й бузкове. Штани облямовувала золота та срібна вишивка, і такий самий пасок оперізував її стегна під самим пупком. Невеличка безрукавна накидка, обшита дрібнесенькими перлинами, ледь-ледь закривала її груди. Ясна річ, обличчя в неї було запнуте, цього разу одночасно двома покривалами, коротшим спіднім і довшим верхнім.

Гаммід з’явився з невеличким паланкіном і йшов поряд, доки Кат несли до палат візира.

— Я сьогодні піду з тобою. Не бійся, Інчилі, мій господар Цика буде добрий до тебе.

Коли вони прибули на місце, він провів її крізь двері, тримаючи за лікоть.

— Я привів жінку, Інчилі, як повелів мій господар, — сказав євнух високому чоловікові, що стовбичив у темряві. Потім Гаммід скинув із неї обидва покривала й зняв накидку. Коли він оголив її груди, було чути, як чоловік тихенько зітхнув. Руки євнуха швидко стягли з неї шаровари. Катріона залишилася зовсім гола.

— Дякую, Гамміде. Тепер можеш іти.

Коли двері в неї за спиною зачинилися, графиня налякано завмерла, не знаючи, чого сподіватися. Тоді візир ступив до неї з темряви, і Кат побачила перед собою найвродливішого чоловіка, якого