Читати книгу - "Нестерпний Бос, Ірен Васильєва"

Розділ 5

Наступного дня Елізабет довелося прийти на роботу раніше.

Особистий секретар Тома збиралася виходити у декретну відпустку. І їй, за словами Томаса, все не вдавалося знайти гідну заміну.

Те, що всі Райкери виявилися завзятими трудоголіками, знайти їм помічників, щоб так само, як і вони, все ціло віддавалися роботі, було майже непосильним завданням.

Враховуючи ще й той факт, що більшість кандидаток прийшли шукати не роботу, а особисте знайомство із знаменитими холостяками. І на всю намагалися продемонструвати не свої розумові якості, а дари природи, чи роботу пластичного хірурга. Тут вже у кожної індивідуальний підхід.

І з усього цього хаосу їй потрібно було вибрати щось більш-менш стерпне і підготувати до роботи.

Часу для заміни Лінди залишалося дедалі менше. Бідолашна дівчина з такими успіхами і народить на робочому місці.

Їй вже давно треба було б сидіти вдома і чекати появи на світ свого карапуза, а не стирчати в офісі, шукаючи собі гідну заміну. Про що й заявив її чоловік, підвозячи ту на роботу.

Остання кандидатка мала гарне резюме та рекомендації. Лінда вже зраділа такій заміні. Але Елізабет із самого початку підозрювала, що ця особа довго не протягне. І перша ж плутанина в розкладі підтвердила її здогади.

Після прочуханки від Райкера старшого, та закрилася в туалеті і проридала там кілька годин.

Але на її захист можна сказати, що не кожен і витримає тиск від суворого боса. А Томас саме таким і був.

Елізабет теж влетіло. У такі моменти вона щиро його ненавиділа. І часто, стомлена і вимотана починала подумувати про звільнення.

І все ж таки зупиняло те, що тут гідно платили за всі її старання та стрес. А це був вагомий аргумент, щоб залишитися.

Хоча, останнім часом вони постійно сперечаються.

Сама не могла зрозуміти чому так відбувається. Але, мабуть, бажання посперечатися було в них взаємним.

А побачивши його з черговою «супутницею», так взагалі ледве себе стримувала, щоб не звернути їм шиї.

- Все, досить. Зберися. Настав час приступати до роботи. Пора вже нашу майбутню матусю відправити у декретну відпустку відпочивати та чекати свого малюка. А це означає, що потрібно добре попрацює, і знайти вже нарешті їй заміну.

Зітхнувши, посунула ближче до себе стопку файлів із досьє на кандидаток. Подумки схрестивши пальці стала ті перебирати. В надії знайти потрібну.

Так ранок плавно перейшов в обідню пору. І винагородило трьома папками більш-менш відповідних кандидатур.

Вона любила свою роботу. Відмінно керувала та організовувала роботу співробітників. У потрібні моменти спритно згладжувала гострі кути, за що й заслужила на повагу. Примудрялася знаходити вихід із, здавалося б, неможливих труднощів і зберігати роботу кадрів на високому рівні.

Чим дуже пишалася.

Обдзвонивши обраним нею кандидаткам і призначивши час для співбесіди, попрямувала до найближчого кафе, сподіваючись хоч трохи підбадьоритися та перекусити.

Бо час обіду минув. На вулицях було не так багато перехожих. Все ж таки в окрузі в основному були офісні будівлі. А обідня перерва була майже одночасно.

Елізабет попрямувала до найближчого кафе, сподіваючись обзавестися склянкою свіжої кави салатом і пирогом на виніс. Через півгодини було призначено зустріч першій кандидатці. І запізнюватися було б не пристойно.

Вона так задумалася, що не помітила хлопця, який пильно за нею спостерігав.

Підбігши, він смикнув сумочку з її рук.

Але Елізабет інстинктивно вчепилася за неї, утримуючи щосили.

З одного боку, було б розумніше ту відпустити. Цінного там майже нічого не було. Навіть гаманець та телефон вона залишила в офісі. Так пара блокнотів та кілька баксів на обід. Але чомусь не могла дозволити собі так просто здатися. І це була її головна помилка.

На жаль, вона надто пізно це зрозуміла. Її супротив хлопцеві явно не припало до душі. Він різко обернувся в її бік.

Знову смикнувши сумку на себе, з силою штовхнув дівчину і та, втративши рівновагу, полетіла на дорогу, просто під колеса машини, що мчала прямісінько на неї.

І все, що їй залишалося, так це замружиться і прийняти удар.

***

Томас із Нешем поверталися до офісу з чергової зустрічі. Жваво обговорюючи нюанси нового проекту, що виникли.

І яке було їхнє здивування, підходячи ближче до будівлі, побачити рослого хлопця, який намагається вирвати сумочку у Елізабет.

У порівнянні з нападником, та виглядала зовсім маленькою та тендітною.

Сили були явно нерівні. Той був майже на дві голови вищий за неї. І опір дівчини виводив хлопця із себе. Він хапався не лише за сумочку, а й смикав ту за руки. Своїми діями спричиняючи їй біль.

Хвиля гніву і люті немов занурила його з головою.

Як він посмів до неї торкнуться?

- Уб'ю! - Прогарчав Том, зриваючись з місця.