Читати книгу - "Квантовий воїн"

Однак ми не просто воїни, ми — квантові воїни, а це значно глибший смисл. Для нас — квантових воїнів — немає нічого неможливого. Ми є одним цілим з усім довкола, і саме це знання допомагає впоратися з безліччю життєвих ситуацій. Кожен новий день — це наша можливість жити на повну, удосконалюватися. Кожен новий день — це частина нашої унікальної мандрівки, де немає місця рутині та нудьзі, увесь наш життєвий шлях сповнений можливостей. Стаємо людьми

Перше завдання квантового воїна — це навчитися бути людьми. Ми забули, як це потрібно робити. Стати людиною — це стати єдиним цілим, а для цього необхідно владнати стосунки з чотирма енергетичними частинами: розумом, тілом, підсвідомістю та душею. Кожна з них повинна функціонувати й підтримувати зв’язок з іншими частинами, аж доки ми не станемо повноцінними людьми. До цього часу ми є собою лише частково, а наше внутрішнє царство не знає, що таке гармонія, адже ми самі не знаємо, ким є, а наші частини ворогують між собою. Перетворення на повноцінну та цілісну людину — це не такий уже й простий процес, як могло б видатися на перший погляд, здебільшого через те, що ми проживаємо більшу частину життя у своїй свідомості. Нам необхідні рішучість та зусилля, аби позбутися звички. Щоб знову відкрити для себе, хто ми такі, потрібно визнати одну психологічну істину: більшу частину життя ми проживаємо у своїй свідомості.

Вираз «ціле більше, ніж сума окремих частин» ніколи ще не був настільки доречним в описі ситуації, у якій сьогодні опинилися ми — люди. Ми є космічним організмом, усі чотири частини якого створені так, аби функціонувати як єдине ціле. Доки цього не станеться, наші життя залишатимуться неповними і ми ніколи не пізнаємо себе. Саме тому наше першочергове завдання — стати людьми, бо ж усе в житті залежить від того, чи зробимо ми це.

Цей шлях перетворення на цілісну особистість — метаморфоза, трансформація, що нагадує перетворення гусені на метелика. Об’єднавши всі частини, ми станемо не лише цілісними організмами, а й невпізнаними. Цей процес допоможе нам пробудитись і дізнатися, хто ми в цьому Всесвіті.

Термін «пробудитися» означає перейти від звичної свідомості до чогось значно більшого. У різних традиціях послуговуються різними термінами на позначення цього дивовижного переходу. У християнстві це духовне відродження, у буддизмі — просвітлення, в еволюціонізмі — космічна свідомість, а ми, квантові воїни, звемо це пробудженням. Та все ж, як би ми це не називали, із зміною приходить щось надзвичайне, і коли це стається, ми можемо робити те чи бути тим, що самі для себе обираємо, — перед нами відкривається вічність. Це звучить неймовірно, та лише тому, що ми забули, ким є і чому тут. Втратили зв’язок зі Всесвітом, тому таємниця та ціль життя приховані від нас. Досі не збагнули, що є дивовижними створіннями зі свідомості та енергії, сповненими космічних можливостей, які чекають на своє відкриття.

Сучасна культура значною мірою забула, що це епічна мандрівка і що ми — людські створіння. Ми надто загрузли в життєвих дрібницях. Часто відволікаємося, непокоїмося не через те, що треба. Поет Езра Паунд казав: «Людина занепокоєна іншою людиною і забуває, що все єдине і все тече»******, 3. Нашим життям бракує саме цієї течії та єдності. Ми втратили своє відчуття зв’язку зі Всесвітом, ба навіть зв’язку між частинами самих себе. Ось чому щоденне життя сповнене боротьби. А чи може бути інакше? Ми повинні змінити такий спосіб життя і пізнати всю неосяжність самих себе. Нам необхідно пробудитися.

Дзен-майстер Доґен, який жив у тринадцятому сторіччі, називав таку зміну «усвідомленням»4. У японській мові це слово означає «підтвердження», «доказ», «свідчення». Це «втілення в реальність» того, що було лише ідеєю. Усвідомлення того, хто ми, приходить, коли міфологія квантового воїна стає реалією життя. Наша міфологія воїна — це не якась ідея, яку ми тримаємо в голові й за потреби дістаємо та вивчаємо, наче якийсь манускрипт чи витвір мистецтва; ми приносимо її у світ, коли проживаємо це. Письменник Генріх Ціммер описував це так: «Трансформація відбувається в процесі. Демонструючи символічний жест, повністю вживаючись у певну роль, людина усвідомлює всю істинну суть, притаманну цій ролі»5. Теорія квантового воїна дає нам цю можливість.

Поглянути на власне життя як на міфічну мандрівку, що має своє значення, мету та дива, означає сповнити його значенням, метою й дивами. Поглянути на своє життя як на щось нудне й незначуще означає сповнити його нудьгою й незначущістю. Деякі люди вважають себе невдахами, думають, що неповноцінні й не мають чого запропонувати світові. Їм здається, наче життя сповнене негараздів, і ці думки вплітаються в їхню психіку, перетворюючи їх на заручників, накладаючи на них закляття. Усі ми в той чи той спосіб стаємо заручниками своїх переконань. Ми, воїни, розуміємо, як це працює, адже збагнули механізми свідомості й чудово знаємо, де саме можемо потрапити в халепу. Саме тому ми дисципліновані, пильні та віддані ідеї пробудження. Ніколи не забуваємо, хто ми й чому тут.

Символ квантового воїна, коли ми регулярно працюємо над ним у психіці, допомагає стати частиною містичної міфології, що існує від самого початку й перебуває в колективному несвідомому. Ця міфологія ґрунтується на минулих культурах і традиціях й у своїй основі має благородні ідеали. Взірцеві морально-етичні принципи, професіоналізм, який не дозволяє лінуватися й бути байдужим, уміння жертвувати собою заради чогось більшого, допомагати тим, кому не так поталанило, іти за своєю долею — ось ті можливості, які пропонує нам теорія квантового воїна.

Дехто вважає, що міфи є чимось неправдивим, якоюсь байкою, казкою, вигадкою. Це все не має жодного стосунку до міфології. Розуму необхідний інвентар знань, тож він уже створив для нас ретельно продуману міфологію. Імовірно, вона виникла підсвідомо — як і більшість міфів. Беручи до уваги їх підсвідому природу, можна сказати, що саме вони керують нами, а не ми ними. Глибоко вкорінене переконання, невроз, одержимість або ідеал мають власну силу — як хорошу, так і погану. Ми, люди, зазвичай створюємо міфи для себе, навіть якщо й ніколи не задумувалися над цим. У християнина своя міфологія, у буддиста — своя, та й атеїст (як на те вже пішло) теж має свою міфологію. Кожен із них тлумачить Усесвіт у свій неповторний спосіб і, зрештою, приходить до розуміння себе, мети й сенсу життя. Материнство й батьківство також мають свої міфи, сповнені обов’язків та зобов’язань, справжніх