Читати книгу - "Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав"

- Я ж кажу ...
Починаю , але Іра вже все зрозуміла . Бачу це по її виразу обличчя .

- Хочеш піти звідси ?- питає вона .
І я киваю , з вдячністю.

Швидко розплатившись , виходимо з кав'ярні і ідемо в роздягальню.
Хоч я і стараюся триматися наче нічого не сталося , але мене точно зачепило те що я бачила щойно...
Ще раз переконуюся в тому наскільки я дурепа . 
Звичайно , в нього є дівчина , до пари йому . А я тут сукню натягла ....
Дідько...

      ***

Адам

Дивлюся в ці зелені, наче смарагди очі та кайфую. 
Зібране волосся відкриває тонку шию дівчини , а ця сукня ...
На моєму обличчі з'являється посмішка. 
Хочеться думати що прибиралась для мене...а може так і є...

Емма не відводить очей і це заводить. І не лише мене...
Я  знаю що вона відчуває те саме . Впевнений. Тільки старається не подати знаку.
Ні, лисенятко , пізно...

- Адаме , то що скажеш щодо вихідних ? Ти згоден ?- влізає в мої роздуми Діана. 
І бере мене за руку , ніжно проводячи пальцями .

Їй терміново знадобилося зустрітися зі мною з самого ранку. Наче обговорити якусь важливу тему , щодо роботи готелю.
Іти не дуже хотілося , але я вже сказав що ми друзі , і в допомозі я не відмовлю.

Та про готель і не йшлося , як я і думав. Зате дівчина почала вмовляти мене у вихідні прийти на її вечірку .
Яку вона влаштовує у їхньому заміському будинку.

- До вихідних ще далеко . І я не впевнений , що буду ще в місті ...- відповідаю не однозначно.
Хоча , те що я буду тут , вже і так ясно.
Я ще не досяг того , що бажаю...

До речі , про те , чого бажаю.
Моя лисичка тут же опускає погляд , здається її настрій геть зник .
Вони з дівчиною що сиділа поряд швидко оплачують рахунок і встають . Схоже , це і є та сама подруга , роблю висновок в голові .

Емма більше не дивиться в мій бік . Ревнує..?
Хоча я і забрав руку майже одразу з Діаниних долонь.
Я не терплю ревності в стосунках . Це зовсім ні до чого хорошого не доводить . Та зараз мені подобається те що бачу .
Але  , як потухли її очі ...мене злить .
Я не хочу, щоб через мене Емма засмучувалася . 
Та що це зі мною ?
Коли мене хвилювали такі дрібниці ?
Ця дівчина міняє мене , і не впевнений що це добре .

- Але ти ж сам сказав що ми друзі . А там якраз будуть тільки близькі мені люди .- продовжує насідати Діана.

Здається  , мені доведеться знайти інший готель у цьому місті . Тому що ця дівчина не дасть спокою і нормальних слів вона не розуміє . А жорстоким з нею бути я не хочу . Через її тата . 
Він хороша людина , багато в чому давав мені поради , коли я тільки починав свій бізнес . Та і я вважаю його не чужою людиною...

- Якщо в мене не виникне важливих справ , то я прийду .- відповідаю серйозним тоном і встаю з місця .
- Звісно ж не виникне .- підстрибує за мною Діана .

Виходжу в хол готелю , та Емми ніде не бачу . Настрій одразу погіршується .

- Куди ти зараз ? У мене вільний день , могли б в клуб сходити .- плентається за мною дівчина , поки я іду до ліфтів.

- У мене справи . І тобі не завадило б попрацювати .- стараюся тримати себе в руках , але зіпсований ранок дається в знаки .

Діана дивиться на мене з відкритим ротом . Схоже , вона не очікувала грубості .

Двері ліфта роз'їжджаються і я заходжу всередину .

- Бувай.- кидаю дівчині й натискаю свій поверх.
В цей момент  мене цікавить тільки одне питання . 
Що зараз робить моя лисичка?

   ***

Емма

Сьогодні багато роботи . 
Вже майже вечір , а я навіть не обідала . Та й інші покоївки також .
Клієнти то виселяються , то заселяються . Кожен номер треба встигнути прибрати , змінити білизну , рушники , протерти всі поверхні , наповнити бар і далі по списку ...

Але напевно це й добре . Я не маю часу думати про Адама . Досить того , що через нього зіпсувався початок дня .

Згадую як вранці кружляла перед дзеркалом і хитаю головою . Це була дурна ідея ...

Закінчивши роботу , направляюсь до ліфта . Кабінка якраз їде наверх , тож чекати не доводиться .
Через секунду відкриваються двері та за ними стоїть він...
От же ж... 
Стою і дивлюся в очі , які пропалюють в мені дірку...
Але не заходжу всередину.

Може мені краще викликати інший ліфт ? Проскакує в думках .

- Тобі допомогти ?- спокійно питає чоловік , і дивиться на візок , зробивши крок до мене .
- Сама впораюся .- відповідаю грубо . Хоч і не хотіла .
Чи хотіла ? Сама не розумію .

Очі чоловіка розширюються , але він нічого не каже .
Заштовхую у ліфт свій візок і встаю навпроти Орлова. Чим далі , тим краще .
Не дивлюся на нього . Краще вивчати мийні засоби на поличці , аніж цього "Аполона".

- Вранці не встиг привітатися . Ви з подругою так швидко зникли .- вимовляє чоловік .
Чим ще більше мене бісить ...

- Ви - гість . І не повинні вітатися з прислугою .- відрізаю , ставлячи між нами рамки .

Так буде правильніше . Для нас обох . У нього свій світ , у мене свій .

- Я можу вітатися з тим , з ким хочу .- схоже він образився .
Але я не дивлюся в його обличчя . Та відчуваю як він сканує мене , наче рентген.

- І ти , в першу чергу дівчина , а тоді вже покоївка. До речі , тобі дуже личить та сукня .- відчуваю як  він усміхається .

Всередині з'являється  тепло від його слів , але я швидко беру себе в руки . Відразу , як тільки згадую як торкалася його Діана .
Це точно ревність ...і це погано.

- Думаю , ви й так маєте на кого дивитися . - мені хочеться вкусити його . Словами , звісно .
Задіти , розізлити.... Щоб він перестав зі мною розмовляти , а ще краще зник з готелю.

- А якщо мені більше ніхто не цікавий  ?- спокійно питає чоловік.

- Це вже не мої проблеми .- відповідаю і підіймаю на нього погляд.