Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"

що ми жили в стані постійної ейфорії. Аж ніяк. У нас траплялися миті нудьги, страху та болю. Та ми завжди знаходили час для сміху. Навіть наприкінці життя Бев усе ще могла усміхатися, кажучи мені, що я правильно вклав її на подушки, що пом’якшив їй біль спини ніжним масажем та іншими необхідними речами, бо вона вже не могла робити їх сама.

У свої останні дні не хотіла, щоб хтось інший, крім мене, її торкався. Але наше подружнє життя створило такий зв’язок любові та довіри, що вона часто казала: те, що я роблю для неї, вона відчуває так, наче робила це сама. Хоча я мусив дбати про неї в найінтимніших речах, як про немовля, вона не почувалася ображеною, а її гідність не було зачеплено. Коли я припіднімав її, щоб вкласти зручніше або ж скупати, руки Бев завжди обхоплювали мої плечі, а обличчя торкалося шиї.

Тяжко передати радість тих хвилин, але запевняю, що вона була. Радість духу. Радість життя навіть при смерті. Коли вона помирала, її долоня була у моїй, а присутній лікар зі сльозами в очах промовив те, що багато хто казав про неї:

— У ній було стільки приваби.

Багато з тих, хто помічав цю привабливість, не могли її зрозуміти. Пам’ятаю, як ми ввійшли до шпиталю в передсвітанкові години, коли мав народитися наш перший син. Ми сміялися. Присутні несхвально дивилися на нас. Пологи болісні й небезпечні. Жінки помирають при пологах. Чого ці люди сміються?

Ми сміялися, бо перспектива нового життя, яке було частиною нас обох, переповнювала нас щастям. Ми сміялися, бо пологи мали відбутися в шпиталі, побудованому на місці лікарні, де народилася Бев. Яка чудова неперервність!

Наш сміх був заразливим, і невдовзі інші люди, яких ми зустрічали дорогою до пологової зали, усміхалися. Несхвалення перетворилося на схвалення. Сміх був ноткою її привабливості в моменти стресу.

Вона завжди сміялася, зустрічаючись із новим. Усе, із чим вона зустрічалася, містило в собі щось нове, і це збуджувало її чуття. У Бев приховувалася наївність, що на свій лад була формою витонченої мудрості. Вона хотіла знайти добро у всьому і у всіх. Як результат, викликала таку ж відповідь у інших.

— Помста для дітей, — казала вона. — Її прагнуть лише люди, які насправді незрілі.

Вона славилася тим, що телефонувала до людей, які її образили, і благала відкинути деструкційні почуття. «Будьмо друзями». Мене не здивувало жодне співчуття, яких наді­йшло так багато після її смерті.

Вона хотіла — і це для неї типово, — щоб я подзвонив до радіолога, лікування якого в 1974-му році було безпосередньою причиною її смерті, і подякував йому «за дарування цих десяти прекрасних років. Впевнись, що він розуміє: я знаю, що він хотів для мене найкращого, коли я помирала від раку. Він довів лікарське мистецтво до меж можливого, і я хочу, аби він знав, що я йому вдячна».

Хіба дивно, що я озираюся на наші спільні роки з почуттям щастя, вищого за всі слова, якими його можна описати? Хіба дивно, що я не хочу й не потребую забувати жодної миті? Більшість інших людей лише перетиналися з її життям. Я ж ділив його з нею на найінтимніший лад, і все, що вона робила, зміцнювало мене. Я не спромігся б робити те, що вимагала від мене необхідність упродовж останніх десяти років її життя, зміцнюючи її взамін, якби за попередніх років вона не віддавала себе мені, не шкодуючи нічого. Я вважаю це моєю великою удачею і найчудовішим привілеєм.

Френк Герберт, Порт-Таунсенд, штат Вашингтон

6 квітня 1984 р.

НАЙГРАНДІОЗНІША ЕПОПЕЯ У СВІТОВІЙ ФАНТАСТИЦІ

КІНОСТУДІЯ LEGENDARY PICTURES ОГОЛОСИЛА ПРО ПРОДОВЖЕННЯ КІНОСТРІЧКИ «ДЮНА»

Френк Герберт — автор масштабної фантастичної саги «Хроніки Дюни», яка давно вже стала культовою. Перекладена десятками мов, вона здобула мільйони шанувальників у всьому світі, обігнавши в рейтингах навіть «Володаря перснів». Тепер це вже класична, еталонна сага, в якій ідеться про вічну боротьбу і жагу до перемоги, про вірність і зраду, про ціну справедливості і вибір шляху.

Орден Вcечесних Матрон одну за одною нищить планети та трощить долі їхніх мешканців. Матрони мають кількісну перевагу та привезену з Розсіяння нездоланну зброю. Землі Старої Імперії поруйновані. Недосяжною для ненависті Матрон лишається тільки Капітула — головна планета Бене Ґессерит, ордену, що хоробро протистоїть Всечесним. Але так не триватиме вічно. Капітулу можуть захопити та знищити. Орден Бене Ґессерит має встигнути перетворити свою планету на нову Дюну. А для цього їм знадобиться сила їхнього ворога. Принаймні однієї з них...

Примітки

1

Ауксилії — у Давньому Римі допоміжні війська з мешканців імперії, що не були її громадянами. (Тут і далі прим. перекл.)

2

Джордж Сантаяна (1863—1952) — американський філософ і письменник.

3

Тут — «те, що може бути доведено» (давньогрец.).

4

Павана — урочистий повільний танець, поширений в Європі в XVI столітті.

5

Зухвалість, пиха (давньогр.).

6

Тут — «за словами» (лат.).

7

Вероніка — тут один із прийомів кориди, коли тореадор начебто спрямовує удар бика на себе, заманюючи його рухами плаща.

8

Пейони — залежні селяни. У світі Дюни — селяни та працівники на планеті, один із основних класів системи фафрилах.

9

Танагра червоношия — вид птахів, що проживають у Південній Америці.

10

Нітрон — акрилове волокно, замінник вовни.

11

Екстреміс — тут дії, які відбуваються під загрозою близької смерті.

12

Образа величності (фр.).

13

Тут — «доведено» (лат.).

14

Уривок дво вірша римського поета Катулла:

Я і люблю, і ненавиджу. «Як це?» — спитаєш. — Не знаю.

Чую, що так воно є. Чую — і мучуся тим. (Переклад А. Содомори.)

15

Містична співучасть (фр.).

16

Тут — «припис» (лат.).

17

Здоровий дух у здоровому тілі (лат.).

18

Життєвий простір (нім.).

19

Тахіони — гіпотетичні частинки, що завжди рухаються із швидкістю, більшою за швидкість світла у вакуумі.

20

Маються на увазі «системи поділу здобичі» — практика надання посад та привілеїв прихильникам політичної партії, що перемогла, за послуги, зроблені особою, групою осіб чи організацією. Характерна для США XIX ст.

21

Ідеться про жест з римського цирку. Спрямований униз палець означає голосування за смерть гладіатора, який зазнав поразки.

22

Міньян — в юдаїзмі кворум з десяти дорослих чоловіків (старших від 13 років), необхідний для спільного богослужіння і низки релігійних церемоній.

23

Можливо, мається на увазі Ланселот Хогбен (Lancelot Thomas Hogben), вчений і популяризатор науки.

24

Приповісті, 29:23, переклад І. Огієнка.