Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

- Ти так і не розповів, як тобі вдалося знайти й умовити Піфію допомогти?

- Це цікава історія, - весело посміхнувся брат, - Я злітав на острів Сурі, і там на березі мене вже чекала жриця. Можеш собі уявити - так і сказала: "Я тебе вже зачекалася"? Мені навіть не треба було нічого пояснювати. Дивовижна істота... А потім вона повернула короля до життя, та розповіла, що він мужньо чинив опір поклику Загробного світу і не встиг випити води з річки Забуття. Він ще слабкий, але вже йде на поправку.

- А де Піфія зараз?

- Полетіла. Сказала, що не може перебувати в мирській метушні і свою справу вона зробила. І полетіла з іншим драконом. Але перед цим я запитав, чим ми можемо їй відплатити, і вона відповіла, що ти заплатиш.

- Так і сказала? - я щиро здивувалася. - А ясніше вона не висловилася?

- Просила тільки нагадати про твою обіцянку старості Вімелю.

Я, хмикнула. Це був не просто сон...

- То що в тебе за борг перед тролями?

- Я тобі трохи пізніше розповім, - посміхнулася я.

Райан кивнув і переключився на іншу тему:

- Король питав про тебе і запросив нас сьогодні пообідати з ним.

- Добре, - погодилася я. - Так і зробимо.

Погляд мій зачепився за райську пташку в золотій клітці на дереві біля альтанки, яка уважно дивилася на нас з братом. Піддавшись пориву, я підвелася, підійшла до неї і відчинила дверцята. Пташка не одразу зрозуміла, що тепер вільна, але ступила до відчинених дверцят і несміливо зупинилася на порозі, озираючись своєю маленькою голівкою на всі боки. А потім розкрила крила і випурхнула на нижню гілку, посиділа на ній трішки і полетіла, незабаром зникнувши з поля зору.

На здивований погляд брата я відповіла:

- Адже це моя пташка, вірно? Значить можу робити з нею що захочу!