Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

З трудом дочекалася закінчення промови редактора, і як тільки він зійшов зі сцени, встала, вибачившись, і майже бігом попрямувала до дамської кімнати. Вбігла всередину, відкрила кран з холодною водою і плеснула собі в обличчя. Не могла повірити, що це відбувається насправді. Після того, як цей негідник повівся з нею, мало не зруйнувавши її життя, вона здатна відчувати пекучі ревнощі, дивлячись на нього з іншого. Безсилі і обпалюючі. Що ж це з нею? Здоровий розум покинув її, залишаючи на поталу диявольським емоціям?

Настя не готова була до такого. Не очікувала зради по відношенню до самої себе. Глибоко вдихнувши, закрутила кран. Промайнула думка поїхати, але тут же була відігнана геть. Чорта з два. Вона залишиться і розважиться. На зло цьому вічно посміхаючумося мерзотнику. Даремно Аріну з собою брала, чи що? А ці нехай хоч утрахаются, Насті не буде діла до цієї справи.

Закрила очі, заспокоюючись, і вийшла в коридор, миттєво відчуваючи, як уявний спокій випаровується. По довгому світлому коридору Стас йшов. Одна рука в кишені. Погляд прямо на неї. Настя підборіддя підвела і пішла назустріч. Напевно, в туалет направляється, а через п'ять хвилин до нього його лялька приєднається. Підійшла впритул і хотіла розминутися, але він раптом зробив крок до стіни, не пропускаючи. Зелені очі з карими зустрілися. Мовчки зробила крок вліво і він туди ж. Ліниво, ніби грає. Голову набік схилив і дивиться.

- Тобі робити нема чого? - вигнула брову Настя. Стас запитально через її плече подивився, ніби очікуючи там когось побачити.

- А ти сама? Я думав з Миколкою.

- З ким? - перепитала Настя, теж обернувшись на всякий випадок.

- Ісаєвим. Ви так мило розмовляли, я подумав, і час вирішили так само мило провести.

- Ти на що натякаєш? - процідила крізь зуби Настя. Той плечима знизав байдуже.

- Він зі сцени пішов, зник кудись, і ти втекла. Ось і припустив.

У Насті від злості ніздрі роздулися і нігті боляче в шкіру долонь вп'ялися.

- Це не твоя справа, куди я пішла і головне з ким. Зрозумів мене? Ти за собою краще стеж і дівкою своєю, - щоб не зриватися на крик, ближче присунулася з шипінням майже йому в обличчя. У Стаса вилиці ходором заходили.

- І часто ти так ходиш з мужиками? Хоча, я бачив на репетиціях, як ти посміхаєшся всім поголовно. Вони вже тебе всі трахнули або поки тільки черги своєї чекають?

У секунду рука Насті зметнулася, щоб заїхати йому по фізіономії, але Стас перехопив її. Різко відкрив рукою двері праворуч, і заштовхав всередину кімнати розлютену дівчину. Судячи з того, як загриміла швабра і відро, це було підсобне приміщення з невеликим вікном, впускаючим трохи світла.

- Ти що собі дозволяєш, сволота? - приглушено крикнула Настя, висмикуючи руку. - З Світланою своєю так розмовляй, - в напівтемряві здавалося, що з лютих очей Насті іскри сиплються. - Але не зі мною. Я тобі не ідіотка, готова дрочити тобі під столом аби увагу твою залучити.

Стас раптом жовчно посміхнувся, ставлячи руки по обидві сторони від її голови.

- А ти заздриш? На її місці хочеш бути?

- Я? Та ні за які гроші я б не погодилася на подібне.

- Пам'ятається, ти теж любила це витворяти, коли ми сиділи в кафе. Або забула, Настя? - її ім'я, що зірвалося з його губ, вдарило по нервових закінченнях.

- Забула, уяви собі. Я ж так часто з мужиками різними по туалетах шляюся, хіба мало кому я і що гладила, - по тілу хлопця неконтрольована хвиля злості пронеслася.

Сукоооо. Бреше прямо в обличчя. Пам'ятає ж, Стас бачив, що пам'ятає. І те, як він під спідницю їй рукою заліз в одному з кафе ЛА, коли більшість відвідувачів вже звалила, а він хотів її до одуріння. Як Настя тоді за стільницю пальцями схопилася, а він, не відриваючи від неї погляду, всередину два пальця ввів, а великим клітор гладив, поки вона не кінчила, закочуючи очі прям в кутку чортового залу. Все вона пам'ятає, погань. Таке неможливо забути.

- Брехня. Як завжди, - обпалив її диханням, а жінка відвернулася. Огидно їй. Ну так, з обридлої іграшкою двічі не грають.

- Стас, йди геть. Іди до своєї Свєти, приводь її сюди і трахай скільки хочеш. Мене тільки не чіпай.

- А що так? Ти у нас цяця недоторканна? - різко до нього повернулася, вдаривши волоссям по обличчю.

- Ні, просто я не дам те, що може дати вона.

- А з чого ти взяла, що мені від тебе це потрібно? Мені дає будь-яка, варто лише натякнути.

Зелені очі обпалювали. Напруга перекочувалася від одного до іншого подібно електричному струмі по дротах.

- Якби вони знали, який ти насправді покидьок, і на гарматний постріл би до тебе не підійшли, - штовхнула долонями в груди в спробі прошмигнути повз, але він назад рукою до стіни відштовхнув.

- Які у тебе проблеми, Настю? Ти як вперше зі Свєтою мене побачила, так і на себе перестала бути схожа. Ревнуєш? - істеричний сміх в обличчя хльоснув болючіше за ляпаса.

- Мрій!

- Недостойний тебе, так?

- Так, - виплюнула їдко, а у Стаса дах знесло.

Схопив її за вилиці і головою в стіну втиснув. Настя пальцями в його зап'ястя вчепилася. Дихає важко, а у нього легкі згортаються як від чадного газу, коли її запах в них вривається. А потім він ніби перейшов на п'яту швидкість, з'їжджаючи з траси і розбився під три чорти. Притягнув до себе і владно захопив пухкі губи своїми. Настя забилася в його руках, відштовхуючи, б'ючи долонями по плечах, але він немов в транс пішов. Кров зашуміла у вухах. Подурівша частина хлопця хотіла довести її і нагадати хто тут кого не гідний. Гострі соски врізалися в його груди, видаючи жіноче збудження. Розкрив язиком рота і безсоромно увірвався до нього. Це не було поцілунком. Справжнісінька примітивна грубість. Його зуби билися об її, чоловіча рука накрила груди, смикнувши вниз корсаж сукні, а слідом за ним ліфчик. По тілу Насті тремтіння пішло, це відчулося, варто було вщипнути сосок. Схлипнула або застогнала, він не розібрав, бо стрімко пішов на дно, коли відчув, як Настя більше не намагається вкусити його, а цілує. Цілує в відповідь. Відчайдушно, шалено. Вдаряючись своїм язиком по його. Вологі долоні згрібають в кулаки чоловічу футболку. Стас міг посперечатися, що вона вже наскрізь мокра, але замість цього раптом відштовхнув, різко відступаючи назад. Настя похитнулася, хапаючись за стіну і розгублено блукаючи поглядом по напруженому обличчю в метрі від неї. Моргнула пару разів, приходячи до тями. Очі протверезіли, скидаючи туман. Відвела погляд, спішно поправила сукню, ривком відкрила двері і вискочила до коридору, зачинивши її за собою.