Читати книгу - "Olya_#1"

Лейтенант посерйознішав, але позирав на Ольгу так само досить дружньо.

— Я в загальних рисах знаю, що таке «крюк», — почав він. — Доводилось стикатись… В усякому разі — в контексті трепанації.

Оля уважно вгляділась у його дещо дівчаче лице, в дружній, але напрочуд серйозний погляд сіро-зелених очей.

— Решту я, зізнаюсь, мало зрозумів, — вивів він. — Окрім того, що фрази на кшталт «сегменти» та «деконструкція площини» походять з ужитку професійних криптографів. Я ж казав — нас трохи цьому навчали…

Оля вглядалась в його лице.

Так, він більш стелепний, ніж Асланоглу…

Цікаво — наскільки?

— Ви зрозуміли, що я близька до розв’язання ситуації, — констатувала Оля.

- Із цих ваших фраз? — лейтенант повів плечем і взявся правицею за лівий лікоть. — Власне — не певен. Але мені відомо, що таке «лід» — колись перехоплювали човник із цілою купою таких контейнерів…

Непогано, непогано…

— Проте головне, що я зрозумів із вашої розмови… — він примружився. — Це те, що не варто сумніватись у вашій компетенції.

— У моїй компетенції?

Оля дещо глузливо всміхнулась.

— Правильніше було б сказати — у ваших здібностях… Талантах.

Він звеселів, немовби знайшов урешті потрібне слово і неуважно клацнув пальцями.

Олі все більш подобалась ця гра — клята професійна жага…

— Через те, що я вжила вирази на кшталт «крюк», «лід» та «деконструкція площини»? — повела вона, так само глузливо всміхаючись.

Не глузливо навіть, а… з викликом.

— О, ні… — Кайл відчайдушно замотав головою.

Він склав руки на грудях і, озирнувшись, обіперся плечем об вітрину.

— Через те, що ви вжили іншу фразу. Одну.

Он ти який! Ну-ну, подивимось…

— Яку ж саме?

— Nichego, ne obrashchaj…

Кайл затнувся і раптом голосно розсміявся.

Але незлобиво.

— Воля ваша, — продовжив він, — але я вперше бачу…

Він почав загинати пальці…

— Росіянина-офіцера. Росіянина-військового. Росіянина — криптографа корпорації. І зрештою — росіянина на «Руанді». Думаю, ви в курсі, що на цей корабель було непросто потрапити… навіть людям не вашої нації.

Олі дуже сподобалось те, що лейтенант не ховає каменюки за пазухою, а каже просто як є.

— Якщо я просто вивчила мову? Сучасні інфопакети знівелюють будь-який акцент…

— О, ні-ні, — він розкуто махнув рукою. — Ніхто не буде вивчати цю мову просто так — я таких людей нині не знаю. Власне, я також її не знаю — ми просто проходили військову історію, часто-густо користуючись, гм… давнішими матеріалами… Значення того, що ви хотіли сказати, я зрозумів скоріше з контексту.

Він задумався.

- І, до речі, про акцент, — продовжив. — Я звичайно, не бозна-який знавець, але, по-моєму, він у вас не роскосмосівський. Те, що ми чули в архівних дрімах, звучало дещо інакше. Може, щось схоже і є, але…

Він повів рукою і Оля подумала: «Непогано, чорт би тебе забрав».

— А значить, ви з планетарної Росії, і значить, це ваша рідна мова — ви її не вивчили. Бо аби ви її вчили, то вчили б її найпоширеніший варіант — той, на якому свого часу розмовляла чверть галактики.

— Роскосмосівське шипіння, — байдуже вивела Оля.

— От-от. А якщо ви етнічна росіянка, то далі зовсім просто. Етнічна росіянка могла потрапити в лави Skytek, отримати погони лейтенанта СБ ООН та полетіти на цьому кораблі лише в одному випадку. Якщо вона володіє якимись просто-таки немислимими талантами у своїй справі. Якусь родинну протекцію абощо я, вибачайте, відкидаю — у вашому випадку це щось надто екстраординарне…

— Тут ви помилились, — розсміялася Оля.

— Та ну?

— На жаль, — сміючись, розвела руками.

Кайл також сміявся — зовсім добродушно.

— Мій чоловік розробляв цей корабель.

— Серйозно?

Оля кумедно кивнула.

— Ну тут я дав маху… — Кайл винувато почухав потилицю. — Ну, а щодо решти?

— Непогано, містере Доусон, — Оля також обперлась плечем об вітрину і одразу ж винувато піднесла руку до грудей. — Лейтенанте Кайл.

— Вам щось відомо, правда ж? — спитав він, змовницьки примружившись. — Про політ, про полігон, про тутешні дослідження?

— Щось відомо, — кивнула вона.

— Поділитесь?

Вона вивела перед очі годинник, тоді карту даного сектора лайнера, запросила поточне розташування Янсона… Головний криптограф ще не прибув на станцію — возився з чимось у своєму секторі. Трохи часу ще було…

13.

— У нас іще є трохи часу, — мовила вона до лейтенанта.

Зрештою, вона просто не могла відмовити собі в задоволенні і трохи розважитись — це було професійне. Відкривати неспеціалісту всі свої таїни — це… Це ніби як водити сліпця по отакому провулку. Він ні біса не бачить, ну, припустімо, лише чує, а ти йому розказуєш, який вигляд має товар, котрий йому тільки-но прорекламував зонд, який у нього логотип, як виглядає сам зонд, що за люди ідуть навкруг, у що вони вдягнені, що за заклади громадяться вздовж провулку. Ти розказуєш, і він дивується інтерактивній розмітці під ногами, скорпіонам-ремонтникам, випуклим куполам розважальних центрів, мерехтливому фіолетовому промінню та ядуче-бузковим спалахам реклам…

А потім ти така кажеш йому, що навкруг оцього всього пожвавленого району чималенького міста — черево галактичного лайнера. А навкруг самого лайнера — космічна тьма. І до найближчого СПРАВЖНЬОГО міста — летіти й летіти, а на найближчій планеті лиш мертві лабораторні комплекси в заростях джунглів.

І от, сказавши це все, ти просто стежиш за реакцією сліпця.

Ну так — це вельми веселить.

І так — це не що інше, як гординя.

— Перегляньте оцю директорію, — сказала вона десантнику.

Вона скинула йому дані з першого вцілілого терміналу і стала чекати, поки він ознайомиться. Він був перспективним — з ним могло бути цікаво. Асланоглу була, чесно кажучи, тугувата — Оля не передчувала ніяких веселощів щодо моменту, коли доведеться відкривати перед капітаном карти. А от лейтенант, судячи з усього, був розторопнішим.

— Ну… — протягнув він, вивчивши директорію, — досить швидко як для військового і з біса повільно для будь-кого із крекерів…

— Які висновки ви можете зробити з цього? — нетерпляче спитала Оля.

— Ну, — він знов посерйознішав, як і тоді, на початку розмови. — Я б ставив на те, що це якісь службові файли корпорації… Вельми уривчасті. Судячи з усього — більшість даних безповоротно втрачені, але й із того, що є, можна дещо прикинути…

Він заговорив трошки впевненіше — ним оволодів знайомий Олі шифрувальний запал…

— Директорія свідчить про те, що на планеті ставились якісь масштабні біосферні експерименти. І вони увінчались успіхом — було виведено цілу купу істот, рослин і тварин, деякі з них