Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

— Якщо ми мені нормальну піжаму купимо, Глібе, ти мене залюб… живою, загалом, я зі спальні навряд чи вийду…

— А ти й у цій піжамі звідти зазвичай живою не виходиш, Настусю, але треба ж якусь різноманітність у статеве життя вносити. Люди, он, батогами махають, травми отримують, вузлами зав’язуючись, а ми з тобою — на шовк перейдемо…

Настя хмикнула, але не відповіла. Наївний… Знав би він, у яких масштабах вона скуповувала цей самий 'шовк', а потім робила з нього склади в найдальших кутах, у які Імагін ніколи не заглядає. Періодично одягала, дивилася на себе в дзеркалі, знімала, ховаючи ще далі. Перед ним одягатися в таке не наважувалася ще жодного разу — не давала зробити це пам’ять про те, у якому вигляді вона витанцьовувала перед ним у Метелику. Думала, що йому здасться вульгарним, але раз ні… Сам напросився.

— Добре, Глібе, буде тобі шовк… Ох, — а потім Настя відчула, як в очах на секунду потемніло. Дівчина тільки й встигла, що схопитися однією рукою за Імагіна, який напружився, а іншу притулити до лоба.

— Ти чого? — коли ж вона знову могла так-сяк міркувати, усвідомила, що сидить на бортику ванни, притулившись спиною до кахлю, а Імагін тримає її за руки, заглядаючи в обличчя. — Зблідла вся…

— Нічого, тиск, напевно. Останнім часом таке буває… — Настя спробувала усміхнутися, але так просто Гліба не обдурити, дивитися став ще пильніше.

— Може, ми до лікаря з’їздимо?

— Ні, — друга спроба усміхнутися вдалася куди більш вдалою, після чого Настя навіть встала, не різко, але впевнено, знову наблизилася до умивальника, бризкаючи водою в обличчя. Імагін, звичайно ж, теж підійшов. — Нудить просто трохи, з’їла щось… Рибу ту дурну, напевно, ось і нудить весь ранок. Таблетку вип’ю, кавою заправлюсь, і все буде добре.

— А може, ти вагітна, Настусю? — Гліб запитав так спокійно, що Туся не втрималася від сміху. Ну або не втрималася від несподіванки…

— Та ні, — похитала головою, витираючи руки об рушник, а потім кладучи на плечі чоловіка, усміхаючись йому, цілуючи в куточок губ. — Куди нам? Я таблетки п’ю…

— Ну добре, — зрозуміти, чи заспокоїло його таке пояснення, Настя не змогла, але протягом усього ранку ловила на собі уважні погляди чоловіка.

Одного разу навіть захлинулася тостом, коли він несподівано зиркнув. Через це або… Через те, що зрозуміла — таблетки-то вона не п’є. Минулі закінчилися, а нові купити, і тим більше почати приймати, вона забула, загрузнувши в мільйоні старих і нових турбот.

Залишалося сподіватися, що пронесе й чекати приходу 'свят'.

А вчорашня риба дійсно була так собі. Господи, тільки б це була вчорашня риба.

***

Чоловік же довго ще ходив за Настею, усе намагаючись розкрутити її на приватний танець і той самий 'шовк'. Вона не менш довго відмовлялася, навіть сама до пуття не знаючи, чому.

У своїх силах вона була впевнена, з бажанням теж проблем не виникало, але з почуття суперечності ніяк не хотіла погоджуватися.

Зрештою, не витримала постійного Глібового занудства, запропонувала угоду.

— Добре, Імагін. Домовилися. Я станцюю. Тільки спочатку я для тебе, а потім ти для мене.

Чоловік на якийсь час оторопів — явно ж не очікував, а потім, як не дивно, погодився.

Настя тоді спеціально з’їздила в Метелик, випросила в Аміни робочий костюм. Та довго знущалася, сміялася, але не відмовила. Тільки вимагала дати слово, що коли Веселова буде повертати, розповість, як усе пройшло, у кольорах. Каблучку, до речі, головний метелик теж помітила. Привітала, побажала щастя, а на весілля пообіцяла прийти. Тільки з однією умовою — що там не буде нового керівника, якого Гліб призначив замість відправленого з миром Пампушка. Що за новий керівник, пояснювати Аміна не стала, просто сказала, що характер у нього ще гірший, ніж у неї, а це — рідкість.

Потім Настя питала в Гліба, кого той призначив, він пояснив, що вирішив прислухатися трохи до себе, трохи до неї. Зробив Аміну відповідальною за питання 'творчості', а ще відправив туди свою довірену людину, яка зможе вивести Метелик в плюс, займаючись організаційною частиною питання. За словами Імагіна, притираються один до одного вони складно, але поки що особисто його, як власника, результати цілком влаштовують, аби не повбивали один одного…

Той же вечір, коли Настя знову перетворилася на метелика, тільки тепер уже не на сцені Батерфляю, а в їхній з Імагіним спальні, дівчина запам’ятала на все життя.

Очі Гліба горіли. Вони були саме такими, які закарбувалися в дівочій пам’яті, і які Настя так хотіла побачити ще раз. Імагін дивився дуже пильно, практично відчутно, стежив, не відриваючись, та й весь стан чоловіка ніби кричав, що він підведений до межі — гуляє по шиї, при кожному ковтанні, кадик, напруга в начебто як розслабленій позі, зібраність, готовність відреагувати на найменший дотик…

А доторкатися Настя не дозволяла довго — насолоджувалася такою пильною увагою свого чоловіка, захопленням у його погляді, собою й танцем.

Як там було в перший вечір?

Дівчина опустилася навпочіпки, щоби потім піднятися, виводячи пальцем звивисту лінію на нозі. Усміхнулася, кидаючи швидкий погляд на Імагіна. Колись через цей рух у неї в очах потемніло, а тепер темніли вже його — від пристрасті.