Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

— Сер, Петчетт — сутенер, у нього дівчата за викликом. Такі штучки, я вам скажу, фішка в тому, що всі вони — як дві краплі води схожі на кінозірок. Його улюбленицею була шикарна хвойда на ім’я Лінн, вона була викапана…

Бад кинувся душити Ламара Гінтона. Його обличчя почервоніло, чоловік зіщулився у своєму кріслі, намагаючись вирватися із залізних рук Бада Вайта. Але раптом стеля завалилася, і в голові в нього затанцювали вихри.

Крізь темряву й туман він чув питання та відповіді, крики та схлипування. Порножурнали, Кеткарт, Пірс Петчетт — цілої картини ніяк не зібрати. Він не прийшов повністю до тями, навіть коли почув ім’я Лінн Брекен. Міккі Коен, 1953 рік. Чому ти накивав п’ятами, почувши це ім’я? Бад не бажав повертатися з мороку. Ламар знову кричав, і Бад від цих звуків занурився у нестяму, у якій йому привиділася Лінн.

Лінн повія — із білявим волоссям, та справжня — брюнетка. Лінн, яка дізналася про його зустрічі із Інес, на це сказала лише: «Стався до неї добре і все мені розповідай». Лінн, яка веде щоденник, від читання якого він себе відриває буквально силою, — він знає, що вона щось замовчує. Лінн, яка завжди випереджає його на два кроки і дозволяє йому входити у своє життя і виходити з нього, коли йому заманеться. Із темного туману чути питання та відповіді. Здалеку лунають питання й відповіді. Потім настає абсолютно чорна темрява, а потім уже в голові у Бада починає вияснюватися.

Мотель «Вікторія», кімната № 7, де заготовлено ліжка для копів. Двері до кімнати № 6 розчахнуті навстіж.

Бад скотився із ліжка й піднявся. Голова розколювалася, щелепа жахливо боліла, він у нестямі розірвав подушку. У кімнаті № 6 нікого: пусте крісло, на стінах — кров. Ані Гінтона, ані Дот, ні Дадлі із хлопцями. На годиннику — 1:10 ночі. Бад спробував згадати питання й відповіді, які він чув крізь туман зомління, — але не зміг.

Додому він їхав на автоматі, занадто виснажений, аби про щось думати. Позіхаючи, відчинив двері — у нього над головою увімкнулося світло, і хтось/щось накинулося на нього.

Він відчув, як на його зап’ястях клацнули кайданки. Перед ним стояли Ед Екслі та Джек Вінсеннс. Обабіч: Фіск та Клекнер — засранці із Відділу внутрішніх розслідувань, які тримали його за руки.

Ед дав йому ляпаса. Фіск обхопив його шию й натиснув пальцем на сонну артерію.

— Коли ти став сержантом, — заявив Екслі, кинувши йому в обличчя папку, — Відділ внутрішніх розслідувань узяв тебе на замітку, так що ми вже знаємо про Лінн Брекен. Вінсеннс стежив за тобою у 1953-му, і в цій папці — усе, що він накопав на тебе, Брекен і Петчетта. Ти допитував Петчетта у справі вбивства Кеті Джейнвей і страшенно заважав розслідуванню бійні в «Нічній сові». Я хочу знати усе, що знаєш ти, а якщо ти не станеш співпрацювати — я негайно почну внутрішнє розслідування у справі приховування тобою доказів. Департаменту потрібен цап-відбувайло за «Нічну сову», я ж для поліції занадто цінний працівник, аби пустити мене під ніж. Тому, якщо ти не станеш допомагати, я докладу усіх зусиль, аби від тебе мокрого сліду не залишилося.

Хват ззаду трохи ослабнув — і Вайт спробував вирватися. Фіск із Клекнером вчепилися в нього знову.

— Ах ти лайно! Я тебе вб’ю!

— Не думаю, — засміявся Екслі, — а от якщо ти підеш мені назустріч, тобі буде пробачено приховування доказів, отримаєш свою дещицю слави, а на додачу — поділюся з тобою інформацією, яка допоможе в розслідуванні тієї малолітньої повії, яка тобі вже стільки років не дає спокою.

— А Лінн? — спитав Бад, відчуваючи, як у нього знову тьмяніє в очах.

— Її ми допитаємо першою — під сироваткою правди. Якщо вона чиста, до неї претензій не буде.

Він нічого не знає про «Сказане тихцем», і про той скелет у підвалі в Сан-Бернардіно також.

— Але це не означає, що ми — квити. 

Розділ 52

Заснути він так і не зміг — думки про зізнання Вінсеннса, сховані у банках, не давали йому спокою. О шостій ранку до нього зателефонував перший журналіст. Ед увімкнув радіоприймач, а там уже крутили новини про перегляд справи та про його батька — навіть тут син і батько Екслі йшли пліч-о-пліч, поруч із репортажами про завершення будівництва швидкісних шосе, розповідали про Екслі-молодшого, який на очах у всіх із героя стрімко перетворювався на негідника. Біля будівлі поліції відбувалися пікети — ліваки вимагали справедливості.

Сьогодні вранці мало відбутися найважливіше зібрання у його кар’єрі.

Конференц-зал шефа Паркера було вже готове — на столі було викладено блокноти. Ед написав у своєму: «Петчетт», «Брекен», «Чи була угода Печетта з Гадженсом шантажем?»; підкреслив: «Каліцтва Гадженса збігаються із зображенням із порножурналів — змусити Вінсеннса принести журнали до офісу». Внесок Уайта: «Петчетт щось