Читати книгу - "Кістяк з Чорнобиля"

Після коротенької екскурсії хатою та обійстям усі мешканці Перунового хутора разом із прибульцями влаштувалися на ґанку бабиної хати. Велика червоно-золотава куля повного місяця тільки починала поставати над обрієм.

«Нарешті прийшов час відкрити вам Велику Таємницю! — патетично заявило Педро-Кончітто, задравши вгору єдине своє око. — Чи бачите ви цей місяць, який є четвертий за ліком, що його пам’ятає Земля. Три попередніх уже впали на вашу планету, спричинивши великі катастрофи. Насправді земний супутник рухається не по орбіті, як хибно вчать у ваших школах, а по спіралі, поступово наближаючись до Землі та перебираючи на себе її тяжіння. Від цього всі живі істоти починають збільшуватися в розмірах. Так було з гігантськими рослинами, коли впав перший місяць. Саме з них утворилися поклади нафти й газу, якими й досі користується людство. Другий місяць упав на Землю, коли на ній жили гігантські тварини, яких ви називаєте динозаврами, після чого вони теж зникли. Під час існування третього місяця на Землі розвинулась могутня цивілізація Атлантів, згадки про яку містять міфи всіх народів світу. Атланти — наші предки!

Саме вони, передбачаючи близький кінець, змайстрували золоті небесні колісниці, які ви вульгарно називаєте “тарілками”, та навчилися пересуватися в космосі зі швидкістю світла, колонізувавши інші придатні до життя планети. Саме після падіння Третього місяця на Землі почалася “ера мавп”, з яких і ведуть своє походження сучасні люди.

Але близько шести тисяч земних років тому нащадки Атлантів, які мутували до нашого вигляду, знов повернулися на Землю. Саме вони вживили мав­­пам “ген розумності” та передали певні технології. Після чого приблизно в один й той самий час на різних континентах почали виникати схожі цивілізації: Шумерська, Єгипетська чи, приміром, Мая».

«Стривай, то це ви подарували трипільцям гончарне коло, а ассирійцям перше колесо?» — замислено спитав Гєна, предки якого пережили динозаврів і пам’ятали падіння Другого місяця.

«Саме ми!» — гордо закивали головами прибульці.

«То це ви передали давнім єгиптянам карту зоряного неба, втілену в пірамідах, а сучасним вченим — знання, як розщепити атом?» — не вгавав крокодил.

«Про це в науковому світі відкрито не говорять, — удавано сором’язливо озвалося Педро-Кончітто. — Але всі без винятку технічні прориви в історії людства траплялися саме за нашої участі!»

«У футбол навчили музикувати вас ми», — проказав червонопикий прибулець.

«Він хоче сказати, що і гру у футбол придумали ми», — прояснив цю репліку синій хрін. — Тільки вбудований перекладач у його животі переклав слово «грати» як «музикувати».

«Саме наші пращури навчили людей добувати і цінувати золото — метал, з якого Атланти виготовляють найкращі у Всесвіті небесні колісниці. Саме з цією метою ви живете на цій землі, а ми даємо вам технології, які пришвидшують його видобуток. Коли все золото світу опиниться в одному місці, ми знову повернемось на Землю, щоб забрати його. Це станеться, коли людством керуватиме світовий уряд і його не розділятимуть ані мови, ані раси, ані нації, ані релігії».

«Стривайте, та це ж якась змова?» — одночасно схарапудились Лесик зі Стасиком.

«Нічого не поробиш, — хитрувато знизало похилими плечиками Педро-Кончітто. — Четвертий місяць рано чи пізно впаде на Землю. Врятуються тільки ті, хто здатен до швидких мутаційних змін».

«Я вражена до глибини душі! — заломила Чупакабра лапки на грудях. — Отак, бува, живеш собі, живеш, вважаєшся господарем світу, а потім — бац, виявляється, що все твоє життя під тотальним контролем і вже прописано далеко наперед».

«Ба більше, — патетично вигукнув хріновий огірок. — Усі ви найближчим часом станете свідками небувалих експериментів з переселення так званих “монад”, або “людських душ”, у фізичні тіла і навпаки. Саме для цього мої друзі прибули сьогодні на Землю».

На подвір’ї зависла тривка пауза, в якій зачувся тонкий спів Срібної Мухи, котра подалася в хату, щоб прикластися до сулії для заспокоєння нервів.

«А самогон теж ви винайшли?» — обережно поцікавився в інопланетян Лесик-Стасик.

«Ні, винайшли ви самогон, українці», — пробелькотів червоний інопланетянин.

«І на цьому дякуємо…» — багатозначно рохнув кабан-мутант.

А й дійсно, з усім почутим і побаченим цієї ночі друзякам треба було ще як слід розібратись.