Читати книгу - "Еринії"

― Справді?

― На зіхир.

― То я тобі куплю добрі черевики на ту прощу! ― пообіцяв Попельський і спустився з балкону.

Була четверта година ранку, коли Попельський опинився на розі Сапєги й Потоцького. Протер очі й побачив над Цитаделлю вже добре помітну світлу смугу, яка віщувала теплий, ясний ранок. Зазвичай о цій порі він повертався до свого помешкання на Крашевського й перед тим, як лягти спати, викурював на балконі останню цигарку, слухаючи щебетання пташок в Єзуїтському саду. Тоді вкладався, щоб прокинутися, як завжди, пополудні. Але цього разу він учинив зовсім по-іншому й прогнав думку про чисту, прохолодну постіль і пташині трелі. Зробив це не через почуття обов’язку й не від страху перед докорами сумління. Повернутися додому йому не дозволило призвичаєння до комфорту. Попельський був справжнім витонченим сибаритом, і не міг дозволити собі безсоння. Але знав, що саме воно переслідуватиме його, якщо він не перевірить певної інформації.

Тому він швидко попрямував до комендатури, обминаючи дорогою велику вантажівку з написом «Експедиційно-транспортна компанія Юпітер і Син», з якої двоє робітників вивантажували відра із квітами. Увійшов до будинку на Лонцького, знявши котелка, відповів на привітання нічного чергового й попрохав у нього ключ від архіву. Черговий, як і всі інші, знав, що нічна пора ― це робочі години комісара. Знав він і про те, що Попельський може переглядати архів і справи без згоди й непомітного нагляду директриси архіву, пані Антоніни Фердинової, яка, власне кажучи, завжди завзято, хоча й безрезультатно противилася таким особливим повноваженням комісара.

Узявши ключа, Попельський спустився до підвалу, де розташовувався архів. Відчинив двері, увімкнув різке біле світло й одягнув дещо затісного халата, щоб не забруднитися пилюкою. Ходив між полицями, задерши голову, й уважно приглядався до чітко виведених літер угорі кожного стелажа. Швидко знайшов те, що шукав. Потрібні справи були на горішній полиці. Комісар узяв драбину, широкі щаблі якої були вичовгані до блиску сотнями військових і поліцейських черевиків. Виліз нагору, від чого забряжчав ланцюг, який не давав драбині роз’їхатися. Простягнув руку до потрібного швидкозшивача, якусь мить змагався з гачком, а тоді рвучко відкрив папку, здіймаючи хмару пилюки. Курява сідала на голові поліцейського й на інших папках. Попельський декілька хвилин чмихав і здмухував пилюку. Тоді знайшов те, чого потребував. У течці були картки, конверти й окремі сторінки. Він почав повільно читати одну з них, й відразу його обличчя почервоніло а ноги затремтіли.

Згідно свідчень неповнолітнього Галінського Чеслава, підозрюваний, 34 років (так!), грався з дітьми в хованки. Під час гри він декілька разів ударив вищеназваного 8-річного Галінського Чеслава й поранив його ножем. Розглянуто та передано до відповідних органів скаргу брата й законного опікуна вищеназваної дитини, громадянина Галінського Марцелія, 20 років, робітника. Підозрюваного затримано на підставі відповідних статей кримінального кодексу.

Нижче було дописано:

Скерувати підозрюваного на психіатричне обстеження. Єзерський.

Попельський добре знав слідчого суддю Єзерського як педанта, чиї накази завжди виконувалися. Він не помилився. Перед ним був аркуш паперу з печаткою «Громадська лікарня у Львові, клініка нервових хвороб».

Два роки тому з пацієнтом стався нещасний випадок, його збила хура, наслідками чого є нижченаведені симптоми. Пацієнт відзначається помітними схильностями до деструкції й відсутністю інстинкту самозбереження, що стає помітним, зокрема тоді, коли він падає, ударяючись головою об землю, не затуляючись руками, просто як автомат, як колода. На маківці, між лобною та потиличною кісткою, у місці sutura sagittalis, у пацієнта міститься западина, глибиною півсантиметра. Краї цієї западини похилі, а дно абсолютно тверде. Зв'язок між наслідком травми та порушеннями психіки є дуже ймовірним. Хворобливі уявлення пацієнта про те, що він стає дитиною, граючись із іншими дітьми, можуть указувати на важкі психічні порушення, які вимагають госпіталізації й докладного обстеження, особливо з огляду на те, що його поведінка по відношенню до дітей є агресивною і до того ж має сексуальне підґрунтя. Ми не можемо однозначно стверджувати, що ця неадекватна поведінка є наслідком вищевказаного нещасного випадку. Імовірно, це особливість пацієнта, яка помітніше виявилася внаслідок загального погіршення стану його здоров'я. Рекомендуємо негайно помістити пацієнта в закритому закладі для психічно хворих осіб, оскільки він може бути суспільно небезпечним.

Доктор Антоній Зухер, завідувач відділення.

Печатка на останній сторінці була добре знайома Попельському: «Прокуратура Окружного суду, слідчий секретаріат». Нижче видніла коротка, старанно виведена резолюція:

Припинити прокурорське розслідування до моменту, доки підозрюваний, який у даний час перебуває в клініці нервових захворювань на Піярів, повністю не одужає психічно.

Доктор Юліуш Прахтель-Моравінський, заступник прокурора.