Читати книгу - "З журбою радість обнялась, Олександр Олесь"

Назву вірша із першого видання «Погребна пісня» у двох наступних замінено на «Жалібна пісня».

Лише у третьому виданні вірш «Хай його по-звірськи вбито…» надрукований під конкретизованою назвою «Кап[ітану] Шмідту», а в другому виданні замість «З ханською ордою» виправлено на «З царською ордою».

Окремі вірші зазнали змін, скорочень, і не завжди обгрунтовано. Микола Зеров у рецензії на друге видання збірки зазначав, що деякі виправлення слів і рядків зроблені гірше, перші редакції були влучнішими. Це, на його думку, стосується і рядка вірша «З журбою радість обнялась...»: «Із дивним ранком ніч злилась» замість більш музикального у першому виданні: «І бляск, і стума в той же час». На думку рецензента, поправки найбільше пошкодили віршеві «Нехай обдурений я сном…», де викинуто другу строфу із перехідним анафоричним словом «нехай», що порушило гармонійність вірша:

Нехай - але в душі моїй

Яка цвіла весна рожева!

Пахтіли, дихали дерева,

Літав пташечих звуків рій.

Чимало відмінностей мали окремі твори в рукописних автографах. Є навіть різні варіанти одних і тих же віршів.

Поезія «Чари ночі» досить розтягнута. Є варіанти цього вірша. Подаємо деякі з них за рукописом (ф. XV, № 427):

Мине весна - тоді ридай:

Усе життя для того,

А поки вільну волю дай

Для серця молодого.

Нехай цвіте, нехай живе

На струнах гра, співає,

Весиа його до себе зве,

Весна бенкет справляє.

Хмільне отруєне вино

З тобою чудо зробе,

Навік зостанеться воно

Й життя твоє оздобе.

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її,

Знов молодість не буде».

…Чаруєш? Чари весняні

Шепочуть трави, листя.

Господар! Двері відчини,

Прийми до себе гістя.

26.IV.1904

В іншому рукописному автографі (ф. XV, № 691) є ще дві строфи, що не ввійшли до основного тексту:

Поки горить огонь в грудях

І світом ясним світе,

Кохання чистого в серцях

Самі зірвіть сі квіти.

Бо вітер буйний розмете

І полама розкоші.

Як ще в той час не продасте

Самі ви іх за гроші.

Три строфи з чорнового автографа вірша «Ходім відсіль, де радощів немає...» (ф. XV, № 671) у виданні були опущені:

Ходім туди, де жайворонки в згоді,

До сонця льот спинивши свій,

Співають гімн красі і вроді

З-над хмар в безодні світовій.

Ходім відсіль, з оцих туманів,

Тут лихо, смуток, стогін скрізь.

Тут дзвін невольницьких кайданів

Зливається з струмками сліз.

Ходім відсіль, бо тут не люде - скелі.

Тут людські груди кам’яні.

Біжім же з сірої пустелі

В поля зеленії, в гаї.

18.VIII.1905

________________

Олександр Олесь

З ЖУРБОЮ РАДІСТЬ ОБНЯЛАСЬ

книга I

300

Друкований текст для вичитування взято з:

Олександр Олесь. Твори в 2-х томах. Київ, «Дніпро», 1990.

т. 1: Поетичні твори. Лірика. Поза збірками. З неопублікованого. Сатира.

ISBN 5-308-00322-Х (т. 1)

ISBN 5-308-00537

Відмінна якість:

електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!

© Вичитування, правка, форматування і оформлення: OpenBook, 2017

© Електронна бібліотека класики української та світової літератури «Відкрита книга»

2017