Читати книгу - "Продана дияволу, Джулія Ор"

Розділ 13

Вже більше місяця я знаходжусь в будинку Артема.

Наші стосунки змінилися. Він став уважнішим до мене, ніжнішим. А ще секс. Я і не уявляла що секс може приносити стільки задоволення. Воно й не дивно. Колишні «партнери» навіть і не думали  про моє задоволення,лише своє. Зовсім інша справа Артем. В нас був і ніжний секс, і жорсткий, і грубий. Він трахав мене скрізь. В спальні, в душі, на кухні на столі, на вулиці в альтанці.. З кожним разом він відкриває в мені якісь нові грані.

Сьогодні ми їздили до університету. Я здавала іспити. Не знаю ще результату, але передчуття хороше. На всі питання я знала відповідь, і намагалась дати розширену відповідь. Але тим не менш… Абітурієнтів дуже багато, а я все ж розраховую вступити на безкоштовне. Я не дозволю Артему оплачувати моє навчання.  Досить і того що я  в нього живу, і він мене забезпечує всім необхідним.

Вийшла з аудиторії, Артем стоїть напроти обпершись об підвіконня. Побачивши мене посміхається і йде до мене.

-Сашко, і як?-запитує.

-Та ніби нормально-відповідаю.

-Пропоную відмітити.- обіймає за талію і веде на вихід.

-Ще зарано, я ж не вступила ще- сміюся.

- А я впевнений що вступиш-залишає легкий поцілунок на скроні, відчиняє пасажирські дверцята і допомагає  сісти.

-Мій друг відкрив новий, черговий ресторан. Сьогодні відкриття. Ми запрошені- пояснює Артем слідкуючи за дорогою.

-Ну раз так, тоді я не проти.- все ж погоджуюсь я. Хоча я завжди погоджуюся. Він не дає мені приводу сумніватися в його рішеннях.

Ми приїхали до ресторану. Гарний заклад, сучасний дизайн. Біля входу купа народу. Всі хочуть потрапити на відкриття нового закладу. В ресторані теж людно. Всі столики зайняті.

Міцно тримаюсь за руку Артема щоб не відставати.

Ми підходим до якогось чоловіка. Гарний, строгий костюм, світле волосся, гладко вибрите підборіддя, струнка статура.

-Яре, вітаю з черговим відкриттям!- посміхається Артем, обіймаючи чоловіка  і плескаючи по спині.

-Тьомка, ти прийшов! Дякую, друже.- вони так мило виглядають.- А хто твоя супутниця?-звертає на мене увагу Яр. Я ніяково опускаю очі.

-Це Саша. Моя дівчина. Саша, це Ярослав- мій кращій друг.- представляє нас один одному чоловік.

-Приємно познайомитись. Можна просто Яр-відповідає чоловік, і бере мою руку. Підносить до губ, залишаючи легкий поцілунок. Щоки вмить спалахнули.

-Навзаєм- відповідаю я.

-Ходімо я проведу вас за столик.- запрошує  Ярослав, ведучи нас через зал.

-Тут стільки людей. Я думала тут немає  вільних столиків.

-Для найкращого друга, і його чарівної дами я завжди знайду місце.-усмішка чеширського кота розповзлася обличчям чоловіка.

-Не сором дівчину, Яре.- сміється Артем, і Ярослав його підтримує.

Ми сіли за запропонований столик, до нас підійшов офіціант, А Ярослав вибачившись, і сказавши що має приділити увагу іншим відвідувачам залишив нас.

-В мене є для тебе дещо- трішки нахилившись до мене, тихо сказав Артем,і поставив на стіл прямокутну коробочку.

-Телефон?-ошелешено сказала.-Це занадто дорого. Я не можу прийняти цей подарунок.

-А я хочу, щоб ти завжди була на зв’язку. Мені доведеться на деякий час поїхати у відрядження. Я хочу дізнаватися про тої справи від тебе, а не охорони.

-На довго?- на душі відразу сумно стало. За цей місяць я звикла що він майже завжди поруч.  Не хочу лишатись сама.

-Чотири дні. Їду завтра вранці.- ну з іншого боку, чотири дні не так вже й багато.

-Добре!- відповіла я. ї

-Мій номер вже у телефоні.

-Дякую.

Після цієї розмови настрій зіпсувався. Я задумливо колупала їжу в тарілці. На вигляд страва чудова, але шматок в горло не лізе.

-Не смачно?- запитав Артем побачивши мій настрій.

-ні, все чудово- на автоматі відповіла.

-Хочеш піти?- стурбовано запитав. Мені було не зручно відповідати. Не хотіла псувати чоловіку настрій, і зустріч з другом.

-Я хочу додому, але я посиджу. Не звертай уваги.

Та чоловік вже жестом покликав офіціанта, розплатився, і підвівся подаючи мені руку.

-Поїхали додому, Саш- підбадьорююче посміхнувся він.- Я теж втомився.

Йдучи до виходу чоловік підійшов до Ярослава,  щось сказав йому на вухо, і ми попрощалися.

-Саш, що таке?- вже вдома запитав Артем.- Чому ти засмучена?

-Я просто не хочу щоб ти лишав мене саму.- опустивши голову пробурмотіла йому.- Я розумію що не маю права так себе поводити, але я не знаю що робитиму без тебе вдома.- Дім. Це місце і справді стало мені домом. На відміну від батьківського. Батьківський дім я перестала вважати домом коли померла мама. Це місце стало мені чужим.

-Йди сюди, маленька.- чоловік потягнув мене за руку, і всадив собі на коліна. Я поклала голову на його плечі. Вдихнула аромат. Заплющила очі.  Рука гладила моє волосся.

Ми так і сиділи на дивані, в тиші. Спокій. Шкода що завтра цього не буде.