Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Що ти? — запитала вона, її губи тремтіли від оглушливого болю, відчуваючи, як її розум повністю переповнений.

.

Істота підійшла ближче і схопила її. Він підняв її до свого дивного обличчя, щось фіолетове почало світитися між квіткою, як голівка.

.

Аліса дивилася далі. Вона відчула легкість. Так дуже легко.

.

Нічого страшного, подумала вона. Хайме впорався б. Він був ближче до Кореня. З ним все буде гаразд.

Вона спостерігала за дивним створінням, коли сяйво зникло, і його замінили сяючі золоті поля.

Падаючи, вона відчула, як ослабли великі руки чудовиська. Вгорі вона побачила, як крізь темну хмару рухається фіолетове тріскуче світло. Він блиснув і врізався в золотий барєр.

Поруч з нею зявився чоловік, одягнений в гладкі чорні обладунки, золоті шви яких струмували крізь дивну матерію. Його очі були схожі на очі змії, подумала вона, і ця ідея була для неї досить кумедною. Він підняв її, перш ніж все навколо поворухнулося швидше.

За мить її посадили.

?

Це не Корінь, подумала вона, побачивши велику площу прямо перед тунелями. Трупи та уламки всіяли землю. Вона побачила, як чоловік знову зник, її власне зцілення протікало крізь неї. Невже він врятував її лише для того, щоб залишити тут помирати?

.

Вітер пронісся повз, і вона подивилася вгору, широко розплющивши очі, коли побачила літаючого гуманоїда, повністю зробленого зі сталі, повітря обтікало його, посилаючи заклинання простими жестами.

.

Істота глянула вниз, двоє білих очей, що світилися. Ще двох людей посадив неподалік той самий чоловік. Тепло пронизувало Алісу, коли вона задихалася, потужне зцілення було абсолютно приголомшливим.

Вона кашлянула і сіла, дивлячись на полчища чудовиськ, що повзають по природних міських стінах, наданих Картом.

— Іди, дитино. Вниз і в укриття, — пролунав голос. — Знайди срібну машину і скажи їй, що Світанку потрібне підкріплення.

.

Аліса похитнулася, спіткнувшись на кілька кроків, а потім побігла.

.

Імператриця, я благаю вас. Порожнечі знаходяться в діапазоні від середини до високих трьох позначок. Ви наражаєте себе на небезпеку. Ми повинні почекати в центральних укриттях, поки не дізнаємося більше, - говорив майор Фалькен.

,

Аліріс не звинувачувала чоловіка в тому, що він думає, але своє рішення вона прийняла вже давно. Імперія встоїть, бо якщо вони не зможуть боротися за себе, то хто вважатиме їх гідними? Хто б міг подумати, що вона гідна? Вона підвелася, дивлячись на напружені обличчя своїх найвищих чиновників, дворянства і військового звання, які всі несли.

.

Вони піднялися, коли демони були викликані в їхню столицю, спостерігали, як зявляється Ліліт і приводить із собою армію високорівневих машин і бійців, демонструючи міць Угод. Вони втрачали для себе все більше і більше людей, їх вплив і влада зменшувалися з кожним днем. Літаюче ельфійське місто, дракон на вершині Рейвенхолла, їхні машини та Луг.

.

Ті самі питання, які вона ставила собі, були в голові у всіх. Вона бачила це по їхніх обличчях, по очах. Їхнє місто було зруйноване, барєр зламаний, а зовнішні стіни їхніх укриттів бомбардували заклинання магії порожнечі. Це було лише питанням часу, коли монстри прорвуться.

.

І саме на цю мить вона зібрала їх тут, знаючи, що ніхто не відмовиться сісти тут, у найглибшій частині їхньої оборони. Але й вони не втечуть.

?

Викликавши свої обладунки, Аліріс подивилася на персні на пальцях. Яке ми маємо право? Називати себе правителями? Якщо ми залишимося тут і будемо чекати, поки світ палає, наші народи вбивають або ховаються в страху. Вона підвела очі. Я піду і стану біля входу в ці притулки, щоб захищати Імперію Лиса. І ти приєднаєшся до мене.

,

Встав Веламір Райс, а за ним Леонард Браак. Тор Лісдейн, майор Вален, Брендон Каррік. Вона уважно спостерігала за ними, звертаючи увагу на вираз обличчя і на те, як вони стоять. Вийшовши на вулицю, вона подбала про те, щоб їх бачили оточуючі. Вона бачила страх і жах в їхніх очах, її власний вираз обличчя був упевненим і гордим. Вона потребувала своїх людей, зараз і після. І вона давала їм усю силу, яку могла викликати.

Коли вони дійшли до зовнішніх частин укриттів, вона почула шиплячі звуки розбитих чар. Солдати та шукачі пригод розійшлися, щоб пропустити її, Аліріс приєдналася до її охоронця, який чекав на неї.

.

Зал був широкий і великий, камяний суворий і сірий, магічні вогні мерехтіли від підземних поштовхів і ударів. Тепер здавалося, що весь цей хаос був набагато вищим, і все одно багато істот знайшли дорогу вниз.

.

Вона подивилася на Чаплю, вираз його обличчя напружений, очі холодні.

Малкорн знайшов його, притулившись до стін притулку, схрестивши великі руки, поки він чекав.

Валарєн і Відплата стояли серед воїнів, готові до бою.

Правителя не було, хоча він часто виїжджав.

Аліріс знайшла біло-сріблясту маску Сірітіс і побачила, як вона змусила себе не посміхатися. Сирітіс.

Вона на мить заплющила очі і зітхнула, а потім розплющила їх.

Монстри стукають у наші ворота. Вони скоро прорвуться, — сказала вона і викликала свою срібну магію, вусики рухалися навколо неї, коли сила текла крізь її обладунки. Вона відчула щось дивне серед натовпу, але поки що не звертала на це уваги.

Всі мовчали, вся увага була прикута до неї.

Це наш дім, тож давайте їх убємо.

.

Оплески лунали навкруги, замовкли лише тоді, коли ворота знову затремтіли, і останні чари зашипіли.

. ! . !

Аліріс зосередилася на власній магії, відчуваючи, що заклинання зявляються навколо неї. — Тримай! — вигукнула вона. Стійте на своєму! Імперці!

,

Ілея дивилася на розбиті поля за столицею. Вона бачила навколо себе безперервне світло Споконвічного Полумя, відчувала його тепло, його силу. Вона побачила повзучих створінь порожнечі, які всі повзли до неї, як метелики до полумя.

Піднявши руки, вона викликала пірокластичний потік, створивши стіну палаючого диму та попелу. Лавина, яка простягалася до зруйнованого ландшафту, спопеляючи та душачи всіх, хто ходив усередині. Повернувши голову, вона телепортувалася через місто і на інший бік, за кілометри. Зараз залишилося лише кілька машин, які все ще дивляться крізь уламки або борються з безліччю порожнеч, що зявляються всюди.

Вона пролетіла над зруйнованою міською стіною і видихнула. Таємна блискавка клацнула на неї, енергія текла через неї повільним темпом, частина мани повернулася до її власної.

Піднявши над собою своє полумя, вона спостерігала, як рухаються землі, повзаючи чудовиська порожнечі,