Читати книгу - "Нетопир"

— Ні, Ендрю, це не Нова ера. Це давні, добрі, обкурені хіпі, не більше й не менше.

Ендрю виглянув у вікно і посміхнувся. На лавці край дороги сидів чоловік з довгою сивою бородою і в куртці й на пальцях показував їм літеру «V» — знак перемоги. Поруч була вивіска із зображенням старого жовтого вагончика хіпі і написом «Музей марихуани». І нижче — маленькими літерами: «Вхід один долар. Якщо немає таких грошей, все одно заходь».

— Місцевий музей наркоти, — пояснив Ендрю. — В основному барахло, але є кілька цікавих фотографій з мексиканської поїздки Кена Кізі, Джека Керуака та інших бравих хлопців, які експериментували з галюциногенними наркотиками.

— ЛСД тоді вважали безпечними?

— І секс тоді був безпечним. Добрі були часи, Харрі Ховлі. Тобі б сподобалося.

Зупинившись на початку головної вулиці, вони вийшли з машини і повернули назад. Харрі зняв поліцейські окуляри «рей-бен» і намагався нічим не бути схожим на полісмена. Днина в Німбіні, вочевидь, видалася тиха, і Харрі з Ендрю йшли крізь ряди торговців, які вигукували: «Гарна травка!», «Гей, хлопці, найкраща травка в Австралії!», «Травка з Папуа — Нової Гвінеї, вставляє тільки так!»

— Папуа — Нової Гвінеї! — фиркнув Ендрю. — Навіть тут, у столиці марихуани, дехто гадає, ніби за кордоном травка краща. Хочеш пораду? Купуй австралійську!

Сидячи на стільці перед «музеєм», вагітна, але все одно худа жінка помахала їм рукою. Їй могло бути від двадцяти до сорока. Одяг просторий і квітчастий, причому сорочка застебнута лише на верхні ґудзики, так що видно круглий, з туго натягнутою шкірою живіт. Харрі здалося, що він її вже десь бачив. Зіниці дуже розширені, тому сумніватися не доводиться: на сніданок було щось міцніше за марихуану.

— Looking for something else?[15] — запитала вона, бачачи, що хлопці зовсім не збираються купувати марихуану.

— Н-ні… — почав Харрі.

— Acid. Кислота. Хочете ЛСД? — Вона нахилилася вперед і говорила швидко і наполегливо.

— Ні, ЛСД ми не хочемо, — тихо і впевнено відповів Ендрю. — Ми тут по інше. Ясно?

Вона сиділа й далі, втупившись у них. Ендрю вже зібрався був іти й потягнув за собою Харрі, але жінка раптом підхопилася із стільця (надзвичайно жваво для вагітної) і схопила Ендрю за рукав.

— Добре. Але не тут. Зустрінемося в пабі через дорогу. Я підійду хвилин за десять.

Ендрю кивнув, і жінка з круглим животом швидко попрямувала вулицею вниз у супроводі маленького цуценяти.

— Знаю, про що ти думаєш, Харрі.— Ендрю запалив сигару. — Про те, що недобре обманювати жалісливу мадам: мовляв, нам потрібний героїн. І що за сто метрів звідси — поліцейська дільниця, де ми можемо все довідатися про Еванса Вайта. Але в мене є відчуття, що так піде швидше. Ходімо ковтнемо пива і подивимося, що з цього всього вийде.

Через півгодини до майже порожнього бару зайшла та сама жаліслива мадам у супроводі хлопця, на вигляд такого ж заляканого, як і вона сама. Хлопець скидався на графа Дракулу у виконанні Клауса Кінскі: весь у чорному, блідий і худий, з синіми мішками під очима.

— Оце турбота про покупців, — прошепотів Ендрю. — Особисто перевіряти якість товару.

Жаліслива мадам і «Дракула» квапливо підійшли до столика. «Вампірові» вочевидь не хотілося проводити багато часу при світлі дня, тому він одразу перейшов до діла:

— Скільки заплатите?

Ендрю демонстративно сидів і далі до нього спиною.

— Мені зайвих вух тут не треба, — кинув він, не обертаючись.

«Дракула» зиркнув на жалісливу мадам, і та, невдоволено скривившись, пішла геть. Очевидно, вона отримувала з кожної операції якусь частку, і, як більшість наркоторговців, вони з «Дракулою» не надто довіряли одне одному.

— У мене з собою нічого немає, а якщо ви копи, я вам яйця відріжу. Покажіть спочатку бабки, і я вас кудись відведу. — Він говорив швидко і нервово, а очі у нього невпинно бігали.

— Далеко? — поцікавився Ендрю.

— Its a short walk, but a lo-ong trip.[16] — Він коротко посміхнувся.

— Гаразд, досить. Стули пельку і сядь, — наказав Ендрю і показав йому поліцейський значок.

«Дракула» приголомшено поглянув на нього. Харрі підвівся і сунув руку за спину, ніби збираючись дістати з кобури пістолет. Але «Дракулі» не захотілося перевіряти, чи є в нього зброя. Він слухняно плюхнувся на стілець перед Ендрю.

— Що за бєспрєдєл? Я ж кажу, у мене нічого з собою немає!

— Гадаю, ти знайомий з місцевим шерифом і його помічником? Вони, думаю, теж з тобою знайомі. А ось чи знають вони про те, що ти зайнявся «великим дуром»?

«Вампір» пересмикнув плечима:

— А хто тут говорив про «великий дур»? Я думав, ви по травку…

— Аякже. На «герик» ніхто й не натякав. І не натякне, якщо ти завдаси собі клопоту дещо нам розповісти.

— Та ви збожеволіли? Стану я довбешкою ризикувати і стукали лише тому, що два нетутешні копи, в яких нічого на мене немає, вдираються і…

— Доносити? Ми зустрілися, не змогли домовитися про ціну на товар, і все. До того ж у тебе є свідок — вона підтвердить, за яким ділом ми прийшли. Якщо будеш слухняним хлопчиком, більше нас не побачиш. Ми взагалі тут більше не з’явимося.

Ендрю закурив, мружачись, поглянув на нещасного «вампіра» і випустив дим йому в обличчя.

— А от якщо не будеш слухняним хлопчиком, ми вийдемо звідси з поліцейськими значками на грудях. Потім тут когось заарештують, і сумніваюся, що після цього до тебе ставитимуться краще. Не знаю, як часто тут, як ти висловився, відрізають яйця стукачам, potheads[17] — зазвичай хлопці мирні. Але ж вони дещо про тебе знають, і я не здивуюся, якщо одного чудового вечора до тебе завалиться шериф з обшуком — так, ні з сього ні з того — і переверне все догори дном. Potheads не люблять конкурентів, що торгують важкими наркотиками. До того ж стукачів. А що тобі світить, якщо у тебе знайдуть стільки героїну, гадаю, ти знаєш.

Він знову пустив дим в обличчя «Дракулі». Не щодня випадає таке задоволення, подумав Харрі.

— Отже, — сказав Ендрю, так і не дочекавшись відповіді. — Еванс Вайт. Де він? Хто він? І як його знайти? Ну!

«Дракула» зацьковано огледівся. Велика голова із запалими щоками і тонка