Читати книгу - "Інформатор"

— Добре, нехай залишається «кротом». Звідки йому стільки відомо?

Маєрс відправив до рота половину м’якого тако і почав повільно жувати. Накотилися хвилі, й човен загойдався на них. Врешті чоловік заговорив:

— «Кріт» — це людина з найближчого оточення судді Макдовер. Її честь повністю довіряє цій людині. Як бачите, даремно. Наразі це все, що я можу вам розповісти.

Знову запала тиша, яку порушила Лейсі:

— У мене є ще одне запитання. Ти згадував, що ці люди, тобто Дюбос і його бандити, дуже розумні й мають хороших адвокатів. Звісно, Макдовер теж буде потрібен адвокат, щоб якось пояснити, звідки вона взяла усі ті гроші. До кого вона звернеться?

— Філліс Тебен. Ця жінка спеціалізується на справах, пов’язаних з майном та нерухомістю, і проживає у Мобілі.

— І що у них спільного?

— Тебен і Макдовер разом навчалися в університеті, обидві розлучилися і не мали дітей. Вони дуже близькі, можливо, навіть більше ніж друзі.

Якийсь час детективи обдумувати цю інформацію, потім Лейсі сказала:

— Давайте підсумуємо все, що нам відомо. Наша ціль — суддя Клаудія Макдовер. Вона бере хабарі у бандитів, отримує прибутки з індіанського казино та ще й відмиває гроші за допомогою дуже особливої подруги, яка працює адвокатом.

Маєрс посміхнувся і підтвердив:

— Усе правильно... Мені потрібне пиво. Не бажаєте випити?.Карліто!

На пірсі вони розійшлися. Детективи помахали на прощання й пообіцяли бути на зв’язку. Маєрс натякнув, що зникне на якийсь час. Він уже передав скаргу і знав, що невдовзі вона зчинить багато шуму. Лейсі та Г’юго було невтямки, яким чином Бонн Дюбос і Клаудія Макдовер можуть запідозрити Грега Маєрса, раніше відомого як Ремсі Мікс, та його невідомого клієнта. Це була ще одна загадка у цій історії. Одна з багатьох.

Увесь наступний день детективи провели в офісі з Гейсмером, ламаючи голову над планом дій. Скарга лежала на столі, а час минав. Якщо все відбуватиметься за графіком, то невдовзі Лейсі та Г’юго поїдуть до містечка Стерлінг, щоб передати копію скарги Клаудії Макдовер. До того часу необхідно дізнатись якомога більше.

Спершу вони вирішили відвідати чоловіка, засудженого на довічне ув’язнення. Колись, іще під час навчання, Г’юго уже бував там на екскурсії. Лейсі багато чула про в’язницю у окрузі Старк, але так жодного разу і не наважилась туди поїхати. Вони вирушили в дорогу досить рано, щоб уникнути заторів навколо Таллахассі. Коли на шосе поменшало транспорту, Г’юго вже дрімав. До в’язниці потрібно було їхати дві з половиною години. Звісно, Лейсі не треба було цілу ніч колисати вередливе дитя, але й вона не виспалась. Її та Г’юго, так само як і Гейсмера, не полишало відчуття, що вони втручаються у справу, яка їх не стосується. Якщо вірити словам Грега Маєрса, то кримінальна активність у окрузі Брансвік буяє вже давно. Цією справою мали б зайнятися більш досвідчені детективи. До того ж вони лише адвокати, а не копи. Носити зброю їм не можна. Лейсі та Г’юго навчали боротися з корупцією у суддівських лавах, а не з організованою злочинністю.

Усі ці роздуми не давали Лейсі спати вночі. Тож тепер, відчувши, що її долає сон, вона відразу повернула в напрямку фаст-фуду і замовила там каву.

— Прокидайся! — потермосила дівчина свого напарника. — У нас ще година шляху, а я вже засинаю.

— Вибач, — пробурмотів Г’юго, протираючи очі.

Випивши кави, Лейсі знову взялася за кермо, а її напарник заходився переповідати все, про що дізнався від Саддел.

— Ми знаємо, що з 2000 по 2009 рік у Брансвіку було десять судових позовів, які стосувалися компанії під назвою «Нілан Тайтл» з філіалом на Багамах. Її справи вела адвокатська контора у Білоксі. Кожного разу позивач намагався з’ясувати, хто є справжнім власником «Нілан Тайтл». І щоразу добре відома нам суддя Клаудія Макдовер відмовляла в цьому. Компанія територіально розташовується на Багамах, тобто охороняється їхніми законами, а вони вміють оберігати свою власність. Усе це, звісно, лише схема, але легальна. Хай там як, а в «Нілан Тайтл», мабуть, працюють чудові адвокати, бо вони ще жодного разу не програли. Принаймні за правління судді Макдовер. Десять перемог і жодної поразки.

— В чому полягала суть позовів? — запитала Лейсі.

— Встановлення зональних тарифів, порушення умов контракту, заниження ринкової вартості нерухомості, навіть груповий позов про призупинення будівництва через погану якість роботи, який надійшов від кількох власників будинків. Також був позов від округу через неправильну оцінку майна та податки.

— Хто представляв «Нілан»?

— Той самий адвокат із Білоксі. Він спеціалізується на корпоративних справах і знає, що до чого. Якщо за «Нілан» і справді стоїть Бонн Дюбос, то це буде важко довести, як і попереджав Маєрс. Він назвав його адвокатом серед адвокатів. Гарно придумав, еге ж?

— Дуже дотепно.

Г’юго відклав нотатки.

— Знаєш, Лейсі, я не довіряю Грегу Маєрсу, — сказав він.

— Він не з тих, хто викликає довіру.

— Але досі все, що він нам повідомив, підтверджувалось. Якщо він нас використовує, то навіщо?

— Це ж питання