Читати книгу - "Сфера"

— Імоне, ми тебе любимо! — долинув голос із залу. Пролунав сміх.

— Що ж, дякую, — сказав він, — навзаєм. Я люблю вас, як трава любить росу, як птах любить гілку. — Якусь хвилю промовець помовчав, давши можливість Мей перевести подих. Вона вже бачила його виступи онлайн, але особисто сидіти у залі і спостерігати, як працює розум Бейлі, чути його красномовні експромти — значно сильніше враження, ніж вона собі думала. І як це бути кимсь таким, як він: красномовним і сповненим натхнення, отак невимушено виступати перед тисячами?

— Так, — провадив Іван. — Минув місяць, відколи я підіймався на цю сцену, і знаю: заміна виявилася не найкращою. Вибачайте, що на якийсь час позбавив вас свого товариства. Тепер добре усвідомлюю свою незамінність.

Жарт викликав у залі сміх.

— І знаю, що багато хто з вас ламає собі голову, а де ж це я пропадав.

Голос із передніх рядів вигукнув: «Серфінг!», і весь зал знову засміявся.

— Абсолютно правильно. Так, я серфінгував і саме про цей вид водного спорту хотів би зараз поговорити. Мені страшенно подобається серфінг, а щоб стати на дошку, маю знати, яка сьогодні хвиля. Пам’ятаєте, як бувало — ви прокидаєтеся, телефонуєте до серфінг-центру і питаєте, як там сьогодні з прибоєм. Згодом вони перестають брати слухавку.

Залом прокотився співчутливий сміх від дещо старшого контингенту.

— З появою стільникових телефонів ви можете дзвонити комусь із друзів, які, можливо, вже бували на пляжі. І вони теж згодом перестають відповідати на дзвінки.

Аудиторія знову вибухнула сміхом.

— Я цілком серйозно. Нерозумно щоранку робити по дванадцять дзвінків, та й чи можна в такому питанні довіряти суб’єктивній думці когось стороннього? До того ж серфінгісту не потрібно зайвих людей на недовгій хвилі, що ми на неї тут стаємо. З’явився Інтернет, тож якісь генії понаставляли на березі веб-камер. Ми заходимо на сайт і отримуємо доволі нечітку картину хвиль на Стінсон-Біч. Це ще гірше, ніж телефонувати до серфінг-центру! Примітивні технології. Потокові технології таки залишаються. Або ж, точніше, залишалися.

Позаду нього опустився екран.

— Гаразд. Ось як це було раніше.

На екрані показався стандартний браузер, і невидима рука надрукувала адресу веб-сайту з назвою «Вид на хвилю». З’явилася поганенька сторінка з крихітним зображенням берегової лінії посередині. Все це до смішного повільно рухалося разом із пікселями. Аудиторія захихотіла.

— Майже ніякої користі, правда ж? Як ми знаємо, останніми роками потокове відео стало набагато якіснішим. Але все ж таки воно повільніше, ніж справжнє життя, а якість зображення не надихає. І от за останній рік ми, здається, таки вирішили питання якості. Оновімо цю сторінку і подивімося, який вигляд має сайт із нашою новою передачею відео.

Сторінку оновили, берегова лінія заповнила весь екран, роздільна здатність стала ідеальною. У залі пролунали вигуки благоговійного подиву.

— Так, це живе відео Стінсон-Біч у реальному часі. Це Стінсон саме цієї миті. Краса, хіба ні? Можливо, мені б ліпше було стояти там на березі, а не у залі перед вами!

Енні нахилилася до Мей.

— У другій частині ще не таке побачиш.

— Ну що ж, дехто з вас остаточно ще не переконаний. Як ви знаєте, багато пристроїв здатні передавати відео з високою роздільною здатністю, і деякі з ваших планшетів і телефонів уже підтримують таку технологію. Але у цій справі є кілька нюансів. Перш за все, спосіб отримання зображення. Чи здивуєтеся ви, дізнавшись, що відео знято не великою камерою, а ось цією дрібничкою?

У руці він тримав невеличкий пристрій, що розміром і формою нагадував льодяник на паличці.

— Це відеокамера. Точнісінько така сама модель зараз передає нам зображення неймовірно високої якості, що навіть за такого збільшення нітрохи не погіршується. Маємо один бік великої справи. Тепер ми спроможні отримувати зображення з високою роздільною здатністю від камери завбільшки з великий палець. Добре, хай буде — як дуже великий палець. Ще одна перевага полягає в тому, що камера, як ви всі добре бачите, не має дротів. Зображення транслюється через супутник.

Зала здригнулася від хвилі оплесків.

— Зачекайте. А я сказав, що вона працює від літієвої батарейки, якої вистачає на два роки? Ні? Ну, тепер уже сказав. А приблизно за рік часу розробимо модель, що працюватиме також і від сонячної батареї. Вона водонепроникна, захищена від потрапляння піску, вітронепроникна, її не пошкодить ані тварина, ані комаха, вона захищена геть від усього.

Залою прокотилася нова хвиля оплесків.

— Гаразд, оцю камеру я встановив сьогодні вранці. Стрічкою примотав її до палиці, а палицю встромив у пісок, у дюни, без жодних дозволів, без нічого. Властиво, ніхто навіть не знає, що вона там. Сьогодні вранці я її ввімкнув, а тоді поїхав до офісу, раз, і я отримав доступ до «Камери-1, Стінсон-Біч», маю зображення. Непогано. Але це ще далеко не все. Насправді вранці я багато що зробив. Поїхав трохи далі і встановив іще одну камеру на Родео-Біч.

Тепер перше зображення Стінсон-Біч зменшилося і перемістилося в куток екрана. З’явилося інше вікно, у якому було видно хвилі на Родео-Біч на кілька миль далі вздовж тихоокеанського узбережжя.

— Ось і Монтара. Оушен-Біч. Форт-Пойнт.

Бейлі називав пляжі, а на екрані з’являлася нова відео-картинка. Їх уже було шість, усі в реальному часі, з чудовою різкістю і яскравими кольорами.

— І пам’ятайте: ніхто цих камер не бачить. Я їх добре замаскував. Для випадкових перехожих вони схожі на водорості або ж на зламані бур’янини. Та на будь-що. Вони непомітні. Отже нині вранці за кілька годин я отримав відеодоступ до шести місцин, і це суттєво мені допоможе з планами на сьогодні. Все, що ми тут робимо, — це дізнаємося про досі невідоме, правильно?

Кивки головою. Поодинокі оплески.

— Багато хто з вас думає: ну, це гібрид замкнутої телевізійної системи і потокової технології, супутників і такого іншого. Добре. Але як ви знаєте, досягти такого схрещення сучасних технологій пересічна людина не зможе з огляду на фінансові витрати. А якщо все це доступно будь-якій людини і з погляду технологій, і з погляду фінансів? Друзі, ми продаватимемо цю штукенцію — зауважте, буквально за кілька місяців — всього за п’ятдесят дев’ять доларів.

Бейлі простяг руку з камерою-льодяником і кинув комусь у перших рядах. Жінка, яка спіймала її, підняла камеру високо вгору, повернулася до публіки, радісно всміхаючись.

— На Різдво таких можна купити з десяток, і ні з того ні з сього ви матимете постійний доступ до тих місць, де хочете побувати, — дім, робота, затори на дорогах. А встановити їх нескладно. Щонайбільше п’ять хвилин. Безмежні можливості!

Екран позаду