Читати книгу - "Б’юсь об заклад, моя?, Рошаль Шантьє"

Розділ 8.2

— Ти щось знаєш? — першою не витримує мама.

— Ні. Це просто припущення. Але все надто стрімко, з цим згодна. Хоча у них все швидко сталося. Швидко почали зустрічатися, швидко з'їхалися, тепер це. Може, й не вагітна, просто не хочуть час гаяти?

Батьки мовчать, останнє моє питання мало стати рятівним, але воно тоне в роздумах кожного з нас. Доїдаємо, не видусивши жодного звуку. Я завантажую посудомийку, бо мама сама накривала на стіл і це чесно, а потім підіймаюсь до себе. Батьки пішли майже одразу.

Ну й вечір. Вмикаю світло у своїй кімнаті, мріючи впасти і подивитися серіал, тільки Козін з Давидовою не почекають, на відміну від серіалу.

Залишок дня прикрашає лише одне єдине маленьке повідомлення, що надійшло з незнайомого номера. Я і без підпису зрозуміла хто адресат, але підпис стоїть, і я пирхаю від сміху — він же не бачить моєї реакції.

«Ця толстовка на тобі виглядає приголомшливо.» І підпис нижче «Солоденький».

Відповіді Попутний, звичайно ж, не дочекається, але... приємно як, їжака тобі на пʼяточку! І з почуттям гумору у нього все гаразд.

— Ти що їм наговорила, липучко? — гарчить у слухавку Влад після мого «Алло». Голос у нього такий… Такий, що я прямо візуалізувати можу, якої щільності пара у цю саму хвилину валить з його вух.

— Про що ти, ховрашку? — відповідаю спокійно. — Я тільки з універу вийшла і день був такий собі, так що можна швидше і по суті?

— Якого біса мама вважає, що Саша вагітна? — От чорт!

— А вона вагітна?

— Ні! — і хто мене тільки за язика за вечерею тягнув?

— Ось бачиш, значить і перейматися нема про що! — я кажу це, сподіваючись трохи знизити градус напруги, але виходить поки не дуже.

— Аріно! — репетує динамік, і я не витримую.

— Владе, ти краще над своїми діями задумайся, гаразд? Вони ще від новини про заручини не відійшли, а ти їх тягнеш із батьками знайомити! Ти б додому з'явився, бо ваші стосунки від напруги скоро тріснуть! А тепер мені час, ти хлопчик дорослий, он, одружитися зібрався, та ще й контрацепції навчився, от і вирулюй без мене! — говорю і скидаю виклик.

Він страшенно змінився, просто нестерпний! Ні, ми й раніше сварилися, звісно, але зараз ніби на різних планетах перебуваємо. Хоч би не трапилося чогось. Мені тільки тому й спала на думку вагітність. Ну не складається в мене: наш спокійний, послідовний Влад, який відпустку за рік докладно планує і ось цей весь кругообіг життєвих новинок. Акція на повороти долі десь проходить чи що?

— Якщо залицяльник тобі неприємний, я можу й відвадити, — звучить з-за спини і я, сховавши усмішку — перша реакція на нього — обертаюся.

— Все в порядку. Привіт, солоденький, — намагаюся надати своєму виду незворушності, не хочу, щоб Вітров бачив, що я переживаю.

— То хто дзвонив тобі, Аріно? — оглядає мене уважний погляд з прищуром. Від маківки до п'ят оглядає.

— Тебе це не стосується, — задираю підборіддя, ніби це переконає його, проте Попутний тільки посміхнувся.

— Коли ми почнемо зустрічатися, то обов'язково стосуватиметься.

— Ось якщо, — наголошую на цьому слові, — якщо це колись станеться, хоча навряд чи якась сила змусить мене так спіткнутися, так і бути, попрацюєш моїм сек'юріті. А поки цього не сталося, працюємо за старою схемою: гарного тобі дня!

— І тобі, Аріно, і тобі.

Цього разу він не намагається затримати мене, але є ще щось, що я хочу йому сказати.

— Ах, точно, — клацаю пальцями, стрільнувши в нього очима, — ця толстовка виглядає на тобі приголомшливо!

Вже йдучи, краєм ока помічаю його посмішку. Ага, толстовка в нього така сама!

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно