Читати книгу - "Хаврор для короля Зберегти твоє життя, Лада Астра"

      Як врятуватись з такої лавини? Це ж просто не можливо. Я вже дихати не могла, а все продовжувала горнутися до нього. Може я вже як Яшка? Втратила свою свідомість і тепер не можу знайти до неї шлях? Я б і не хотіла шукати, я б хотіла залишитись в цій альтанці навічно…

– Вона… вона вже пішла? – тихенько зашепотіла я, навіть не знаю через який час.

– Ще ні, не зупиняйся. В тебе дуже правдиво виходить грати закохану, – відповів Рейнар сівшим голосом кудись мені у скроню, а потім проклав доріжку з маленьких поцілунків до моїх губ. 

        Але ці його останні слова протверезили мене. “Грати закохану”, “закохану”. Так я і є закохана! Я не граю аж ні крапельки, я справді проживаю зараз ці почуття. Це не просто якась там захопленість, я кохаю його по справжньому. Він не просто подобається мені як чоловік та я тепер і життя без нього не уявляю.

       Різко відірвалася від нього і поглянула на нього як ніби в перший раз. Рейнар був щасливий. Дивився на мене таким, якимось дуже ніжним поглядом, а позаду нікого не було. Лана давно вже пішла. Він зрозумів, що я не грала.  Він точно відчув моє бажання.  

         “ Рейнар! Що ж ти робиш? Нащо мучаєш і себе і мене?” – говорила я йому лише поглядом, без слів. А потім зірвалася на біг і подумки благала його не наздоганяти мене, дати мені час прийти до тями, дати час повернутися у реальність, де я хаврор а він король. Що ж тепер мені робити з цими почуттями? Як боротися з самою собою? 

       Подих я перевела тільки коли опинилася за закритими дверима своєї кімнати, а потім збагнула, що він спокійно може перенестися сюди. Почекає поки я заспокоюсь трохи і перенесеться, щоб затіяти свої дурні розмови про те, що це там в альтанкі було. А я не зможу збрехати. Тільки не ось так відразу. Мені потрібен час. Тому залишатись у кімнаті не можна і я вирішила піти до Яшки. Там і Боня зараз була. Буду мати надію, що він не буде насильно тягнути мене на розмову.

       Біля Яшки, як я і думала, сиділа Боня. Я привіталася та присіла поруч.

– Без змін? – запитала я своє звичне тепер питання.

– Без змін, – важко зітхнула Боня. – Як пройшло випробування? 

– Що? Випробування… ааа випробування. Та нормально пройшло. Елоїза природжена королева, я хаврор а Лана пролітає повз, не весело відповіла я. 

     Ми сиділи в цілковитій тиші і думали кожна про своє, як раптом я почула дивний звук, ніби тріск іскри, а потім знову… тріск. Якась зовсім необгрунтована паніка заполонила все моє нутро. Це було відчуття смертельної небезпеки. Моя натренована інтуіція просто волала про небезпеку, а я навіть не розуміла звідки вона може йти.

– Боня. Ти чуєш?

– Що?

– Тріскіт.

– Не прислухалася.

– Боня! Хапай Яшку! Мершій до дверей! – прокричала я і схопила хлопця з однієї сторони, а Боня не задаючи питань підтримала з інщої. І ми щосили потащили його до виходу, а тріск за нашими спинами починав набирати обертів і ставати гучніше. Я не оберталася назад, бо в нас була ціль відбігти якнайдалі. Саме в цьому я внутрішньо відчувала наше спасіння і саме це нас і спасло. 

        Як тільки я закрила ногою двері за нами,  вони просто вилетіли від потужного вибуху і збили нас усіх з ніг. Повсюди дим і пилюка, дихати нема чим, я нічого не бачу.

– Боня! Ти жива? Де Яшка?! – кричу я здираючи горло і намагаюсь навпомацки їх віднайти. Десь трохи далі по коридору чутно швидкі кроки і переляканий голос короля:

– Адалііін?!!