Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

,

Ми щойно отримали підтвердження смерті Архітектора та Равани Вор Ітара. Повторюся, що знайшов сітку , готову до використання. Ґрунтуючись на нашій оцінці загрози, ми прийняли одностайне рішення знищити її широким ударом по великій кількості обєктів. Цей удар був вдалим, проте Архітектор побудував не одну, а дві такі сітки.

,

Екстракція відбулася і була завершена, усунувши одне з сонць Елоса і змінивши поверхню цього царства, порівнянну з ландшафтом на Півночі. Руйнування і наші втрати величезні. З головною загрозою впоралися, і наша поточна мета — убезпечити будь-які притулки та тих, хто вижив, знищивши порожнечу, яка все ще присутня в цьому царстві.

Наскільки масштабні зміни? — запитав один із чиновників.

Екстенсивний. Не так багато наших міст залишаються недоторканими. Те, що залишилося від , зараз знаходиться під землею, але порожнечі істот залишаються. Ми маємо підготувати всіх до того, що вони залишаться в цьому укритті хоча б на кілька днів. Ворота для телепортації будуть додані, як тільки я зможу їх надати.

?

Вони перемогли?

.

Дейл озирнувся, побачивши полегшення на деяких обличчях. Він не відчував того самого.

? .

Це говорив Алістер. Все, що ми втратили... Скільки порожнеч залишилося? Наші землі змінюються... Наше місто зруйноване... наш народ...

.

На довгу мить запанувала тиша.

.

— Ми відбудуємо, — почув себе Дейл. Він підвів очі і побачив, що офіцери дивляться на нього, він побачив Алістера, який дивився на нього. Ми все ще тут, — сказав він, але його серце було не в цьому.

Головною загрозою були залучені Вознесені. Ми вже шукаємо шляхи боротьби зі зміненою природою наших земель. Порожнечі залишатимуться загрозою ще деякий час, але лише через їхню величезну кількість, — заговорив Акі. Люди, які потрапили до цього притулку, тут у безпеці.

.

І я нічого не можу вдіяти. Машини і боги. Сонця взяли, а міста зруйнували.

.

Акі подивився на них і продовжив. Битва закінчена. І настане час горя, але тут тисячі наляканих і злих.

,

Алістер глибоко вдихнув, заплющивши очі, перш ніж знову розплющити їх. Він виглядав спокійніше, потім звернувся до офіцерів навколо, кинувши довгий погляд на Дейла. Я відчуваю так само, як і ви. Так само, як і вони, але це наш обовязок. Будь тут, для тих, хто залишився.

Дейл видихнув. Він кивнув. Скільки з цього ми можемо поділити? — запитав він, дивлячись на машину.

Винуватці того, що сталося, переможені, і ми зачищаємо монстрів порожнечі. Це займе час, але ми підемо далі, - сказав Акі. До кількох тижнів в укритті. Запасів багато. Центуріони почнуть збирати запити та запитання. Наша мета – не допустити паніки та міжусобиць.

Дейл кивнув. У нього були свої питання, які залишалися, але принаймні здавалося, що головна загроза зникла. Йому було цікаво, скільки залишилося після всього цього Акордів, але з Акі та їхніми воротами телепортації у них буде шанс. Він не міг боротися з монстрами, кошмарами, які приносили в їхній світ дивні істоти з іншого світу. Але він знав натовпи людей і їхню небезпеку, особливо тих, хто був у відчаї та гніві. І він міг поговорити з людьми тут, з людьми, яких він знав і поклявся захищати всі ці роки тому. Він міг запобігти загибелі більшої кількості з них. А для цього йому потрібно було відпустити власні страхи та гнів.

.

— Паніки не буде, — заговорив Алістер. — Ми в цьому переконаємося, — сказав він і глянув на офіцерів. Сьогодні ввечері будьте зі своїми сімями і будьте зі своїм народом. Зранку ми знову зустрінемося.

Невдовзі Дейл покинув мовчазне зібрання, обмінявшись поглядами та тихими жестами, перш ніж повернутися до своєї сімї. Він обійняв Еббі і схлипнув.

.

Клесс зітхнула, схрестивши руки, заплющивши очі на маму. — Ти такий упертий, — сказала вона.

— Я, — сказала мати.

.

Вони перебували в тимчасовому притулку в Гейвені, стіни, встановлені для усамітнення, кілька рулонів у кутах кімнати та свічка, що горіла на маленькому столику в центрі. Вона не повісила жодну зі своїх картин, знаючи, що вони зникнуть звідси за лічені дні.

— Чому? — прошипів Клесс.

Ти підліток, ось чому. І я хвилююся, - сказала Дженніфер і підійшла ближче. Чому ти взагалі зараз хочеш їхати? Я думав, що тобі не цікаво битися з монстрами?

! .

Вони стільки всього зруйнували! І ми відвойовуємо наші землі, я хочу взяти в цьому участь! – сказав Клесс.

.

Дженніфер зітхнула. Я просто хочу, щоб ви набралися терпіння, принаймні почекали, поки зявиться більше інформації.

. ! .

— Ілея перемогла лиходіїв, — сказала вона, піднявши брови. Все, що залишилося, це безглузді монстри. Я можу телепортуватися, і рівні дійсно дуже хороші! Це неймовірна можливість! Про це говорять усі вартові.

.

Її не дуже хвилювали рівні і все таке, але вона просто не хотіла залишатися тут, коли всі вийшли воювати.

Дженніфер глибоко вдихнула. — Гаразд. Добре. Як тільки перші Вартові на десять рівнів або більше нижче вашого, вирушать на полювання на цих монстрів... Офіційно і затверджено їхнім факультетом, можна їхати.

.

Клесс усміхнувся.

З командою, - сказала Дженніфер.

.

— застогнав Клесс.

Двері відчинилися, і Торбен зазирнув усередину. Є барбекю з впольованих монстрів Хейвена. Думали, що я попрошу вас двох приєднатися? Смачно пахне.

— Тату, а чи не можна мені негайно піти і битися з монстрами? — вигукнув Клесс.

Ти маєш слухати свою маму. Я розшукуваний злочинець, - сказав Торбен.

.

Клесс подивилася на нього, потім усміхнулася, тим більше, коли побачила, що мати закотила очі.

Чи можете ви зупинитися на цьому? Ми переживаємо глобальний катаклізм, - сказала Дженніфер.

— Так, але там є шашлик, — сказав Торбен і зайшов усередину.

— Ще кілька тижнів тому ти боялася магії, — пробурмотіла Дженніфер.

Торбен посміхався кожному з них по черзі. Я був. Але зараз я просто радий бути тут, з вами обома. Він схопив кожну з них за руки, перш ніж витягнути їх на вулицю під сонячне світло Гавані.

Неподалік щебетали пташки, по лісистій місцевості лунали музика та співи. Клесс побачив високі ферми, зайняті, як завжди, сотнями магів рослинності. Вона почула звук воріт телепортації, що активувалися за рядом укриттів. — закричала дитина.

Вона могла б легко вирватися зі слабкої хватки тата. Людина низького рівня. Але