Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Це було трохи дивно.

.

Ілея зрозуміла, що ще гірше вивести з ладу свою броню з лускою попелу.

Кат глянув у її бік. Ти виглядаєш втомленим.

Я можу битися ще місяць без проблем, - послала Ілея.

— Це не змінює того, що ти виглядаєш втомленим, — послав Акі. — Відпочинь.

.

Ілея посміхнулася. Вона справді відчувала втому, якимось дивним чином. Її витривалість була повна, її мана була майже повна, а її розум був зосереджений, і все ще було щось, що підказувало їй відпочити. Можливо, залишок її людяності або щось інше, щось у її душі.

?

Вона глибоко вдихнула і викликала собі їжу. Звичайно ж, кухар і друг Кейли, як і раніше, є її головним джерелом кулінарної радості. — А як же зцілення?

.

Ми відновили тестування з вашим екземпляром. Незабаром у нас буде чим поділитися, Луг все ще вживає багато запобіжних заходів, незважаючи на дані, які ми зібрали під час атаки на і сам видобуток. І ми ставимо на перше місце проблеми стабільності королівства та тканини. Я дам вам знати, коли ми зможемо почати, у мене все налаштовано з мого боку.

.

— Приємно чути, — відкинула Ілея і подивилася на їжу. Вона зрозуміла, що встигла його зїсти. Час насолоджуватися цим. Минуло багато часу. Ще тоді, коли вони шукали приміщення Архітектора, вона відчувала невідкладність у глибині свого розуму. Екстракція відбулася. Вони запобігли знищенню свого другого сонця, але в будь-якому випадку загроза зникла. Звичайно, в майбутньому можуть бути й інші, сльози королівства, монстри, що вторглися, або цивілізації, але прямо зараз вона дійсно може відпочити.

Вона посміхнулася сама до себе. Ілея зрозуміла, що вона щаслива від свого космічного зцілення. Щось, що вона могла б внести. Якась мета залишилася. Можливо, скоро займуся вязанням.

.

Вона знала, що її бажання боротися з чимось могутнім скоро знову виникне, але зараз їй було досить. Справжня проблема пошуку розумного виклику також лежала десь у глибині її свідомості. Навіть Піднесений з Джерела не зміг її придушити.

Можливо, ти був на чомусь, Вітер Авера, — посміхнулася вона, думаючи про Елементаль. Чи стрималася? Вона все ще не була впевнена. У будь-якому випадку це був хороший бій, і це, зрештою, було найважливішим.

.

Вона доїдала страву типу каррі, спостерігаючи за роботою майстрів, дивлячись на різних шукачів пригод, які зявлялися і зникали з собору. Частина її хотіла повернутися на двохсотий рівень. Вона майже відчувала хвилювання, що витало в повітрі, мету, волю боротися і ставати сильнішими, відвойовувати свої домівки та землі.

Але якимось чином вона зрозуміла, що більшим викликом для неї був не наступний бій, а перерва. Можливо, довший. Час, витрачений на те, щоб просто бути і отримувати задоволення. Наступний селезень прийде в будь-який бік. Можливо, вона перестала б гнатися за ним.

.

Принаймні на деякий час.

.

Поки перший не досяг стадії чотирьох позначок. Вона припустила, що це займе щонайменше кілька років.

.

Вона зосередилася на одній зі своїх позначок і надіслала повідомлення. — Привіт. Сьогодні трохи раніше, але, мабуть, я закінчив. Я хотів би тебе побачити.

Вперше за кілька місяців вона відчула себе трохи розгубленою, чекаючи на відповідь.

.

Феліція не змусила себе довго чекати. Зустріч ще годину, але потім, так. В Із? Місто починає мені дуже подобатися.

.

Ілея посміхнулася сама до себе. Щоденні, а іноді й частіші повідомлення були єдиним спілкуванням, яке вона мала з Феліцією, жінкою, такою ж зайнятою після Екстракції. Тепер Імперія тісніше співпрацювала з Угодами, більше договорів, що звязували їх, але Аліріс все одно відмовлявся вступати в союз. Колишня гордість вмираючої імперії, як сказала Феліція кілька тижнів тому, все ще залишалася майором і дворянином при дворі імператриці. Ілея не думала, що Імперія буде покінчена доти, доки залишатиметься Аліріс.

Вона відчинила ворота до колишньої столиці гномів і ступила туди, розправивши крила близько до центральної золотої металевої сфери, що ширяла над ямою. Акі, вартовий Акеліона. Їй залишалося кумедним, що скопійована свідомість ельфа тепер керує машиною, яка раніше відповідала за полювання на собі подібних.

,

Кілька тисяч людей переїхали до Ізу після того, як Угоди встановили його контроль, але після Екстракції люди відверто стікалися до колишньої столиці. Печера була величезною, добре освітленою, а інфраструктура залишилася майже неушкодженою. Будь-який ремонт, необхідний у звязку з минулим нападом Ілеї та мисливців на Церітіл, вже давно закінчений.

,

Вона все ще памятала напружене і тривожне відчуття, коли вперше опинилася в столиці, розгалуженому підземному місті, що кишить зеленоокими машинами, готовими вбити її. До теперішнього часу він повністю трансформувався. Галасливі вулиці, магічні вогні, крики торговців і пяні бійки, що переростають у магічні битви, але їх переривають Вартові або охоронці. Вона побачила Темних Сил у вигляді хитрощів і комахоподібних істот, які змішуються за столиками ресторану з людьми, гномами та Мавою. Вона навіть побачила ельфа, який бігав по дахах.

.

Ілея поцікавилася, чи він мисливець за Церітілом, чи він належить до одного з володінь. Вона все ще була монархом Верлейни і, таким чином, правителькою Небесних володінь. Нелрас Ітом та її власні дії в також залишили більше враження, ніж вона планувала, дипломатичні відносини з відходами продовжують розширюватися. З вогняними пустками, очевидно, було важче впоратися, незважаючи на безпосередню участь Фарансіра, але вона була впевнена, що принаймні деяким з них було б цікаво принаймні побачити інші види та поселення по всьому континенту.

.

Навіть подумати, що навіть побачивши ельфа, який бігає вулицями, ще рік тому викликав би масову паніку. Ізальтар і Фейраір виконали велику роботу.

.

Мисливці допомагали там, де могли, очищаючи порожнечу або допомагаючи своєю магією, і всі вони володіли могутньою магією.

.

Фейрейр, як виконуючий обовязки монарха, навіть додав ворота для телепортації до Верлейни, заохочуючи інші види відвідувати та зустрічатися з ельфами, безсумнівно, на користь будь-якого з них. Ілея все ще вважала, що людям або ельфам знадобиться одне або два покоління, щоб відійти від свого минулого, але спільний ворог Кер Велюр і спільні страждання від Видобутку зблизили їх. Принаймні поки що.

Вона приземлилася на одній з вулиць і вибрала випадковий ресторан, який здався їй приємним. Її титул і позначки, побачені через Ідентифікацію, привернули увагу і закінчили розмову, але вона просто сіла і зміцнила його великою кількістю попелу