Читати книгу - "Холістичне детективне агентство Дірка Джентлі"

— Приблизно три тижні тому, — сказав Річард, сідаючи. — Я міг би вже розпилити її та викинути, але не можу повірити, що немає логічного рішення. А ще вона стала для мене приводом подумати, що перш ніж купувати якісь меблі, слід подумати, чи можна буде з ними розвернутися на сходах. Тож я змоделював тривимірну задачу на своєму комп'ютері… і поки що не отримав задовільної відповіді.

— А що він каже? — Редж перекрикував шум води, що набиралася в чайник.

— Що це неможливо. Я наказав йому розрахувати рухи, необхідні для того, щоб витягти канапу, але він каже, що таких немає. Я сказав «Що?», а він каже «Немає». Тоді я сказав йому — і це найзагадковіше — розрахувати рухи, потрібні для того, щоб пересунути канапу в поточний стан, а він каже, що вона не могла туди потрапити. Принаймні, без перебудови стіни. Отже, або щось не так з моєю стіною, або… — він зітхнув, — щось не так з моєю програмою. Що ви на це скажете?

— А ви одружені? — запитав Редж.

— Що? О, я зрозумів. Канапа цілий місяць стирчить на сходах. Ні, я неодружений, але так, існує цілком конкретна дівчина, з якою я не одружений.

— І яка вона? Чим займається?

— Вона професійна віолончелістка. Я змушений визнати, що ця канапа стала темою наших суперечок. Взагалі-то, вона навіть переїхала назад до своєї квартири, доки я все не владнаю. Вона, ну…

Раптом він зажурився, встав і почав розсіяно ходити по кімнаті, поки не зупинився проти майже згаслого каміна. Він поколупав жарини коцюбою та кинув на них нові колоди, щоб у кімнаті стало тепліше.

— До речі, вона сестра Ґордона, — сказав він зрештою. — Але вони дуже різні. Не думаю, що їй дуже подобаються комп'ютери. І його ставлення до грошей вона теж не поділяє. Не можу сказати, що я її за це виню, хоча вона й половини не знає.

— Якої половини вона не знає?

Річард зітхнув.

— Ну, — сказав він, — я маю на увазі проект, завдяки якому наша компанія, що виробляє програмне забезпечення, вперше стала прибутковою. Він називався «Аргумент», і в певному сенсі був сенсаційний.

— І що це було?

— Ну, це була програма, що працювала, так би мовити, навпаки. Навіть дивно, як багато з найкращих вигадів є насправді ідеями зробити щось навпаки. Розумієте, на той час уже було кілька програм, метою яких було допомагати користувачеві приймати рішення, правильно упорядковуючи та аналізуючи всі важливі факти, щоб зрештою користувач природним способом приходив до правильного висновку. Недоліком цих програм було те, що рішення, до якого приводили правильно впорядковані та проаналізовані факти, не обов'язково було тим, якого хотів користувач.

— Та-ак, — почувся з кухні голос Реджа.

— Тож великою ідеєю Ґордона було розробити програму, що дозволяє від самого початку вводити те рішення, яке ви хочете прийняти, і лише після цього давати їй факти. Метою програми, якої вона досягала досить легко, було просто сконструювати правдоподібну послідовність начебто логічних кроків, що поєднували факти з висновком.

— І мушу сказати, що працювало це чудово. Ґордон майже відразу зміг купити собі «Порше», попри те, що майже не мав грошей і був поганим водієм. Навіть представник його банку не зміг причепитися до його аргументації. Навіть після того, як Ґордон розбив її через три місяці.

— Боже мій. І ця програма добре продавалася?

— Ми не продали жодної копії.

— Ви мене вражаєте. Це звучить як справжній успіх.

— Це дійсно був успіх, — нерішуче сказав Річард. — Весь проект був повністю куплений Пентагоном. Ця купівля забезпечила нашій компанії дуже добрий фінансовий фундамент. Але моральним підставам я не став би сильно довіряти. Я нещодавно аналізував багато аргументів, що наводилися на підтримку проекту «Зоряних воєн», і якщо знати, що шукати, то слід наших алгоритмів досить очевидний. Настільки очевидний, що дослідивши, чим займався Пентагон останні два роки, я можу досить певно стверджувати, що військовий флот Сполучених Штатів користується версією 2.0, у той час як повітряні сили мають лише бета-версію 1.5. Дивно це.

— У вас є її копія?

— Авжеж, ні, — сказав Річард, — не хочу я мати з нею нічого спільного. До того ж, коли Пентагон купив усе, вони купили все. До останньої підпрограми, до останньої дискети, до останнього записника. Я радів, що ми здихалися цього. Якщо ми дійсно здихалися. Наразі я займаюся власними проектами.

Він знову поколупав у каміні коцюбою, питаючи себе про те, що він тут робить, коли в нього стільки роботи. Ґордон постійно підганяв його щодо випуску нової суперверсії «Гімну», що використовувала б переваги Макінтоша ІІ, а він сильно затримувався з цим. А щодо пропозиції зробити модуль, який в реальному часі конвертує індекси Доу-Джонса в MIDI-файли, то про це він просто пожартував, але Ґордон, звісно, вчепився в цю ідею й наполягав на її реалізації. Вона теж мала бути вже готова, але ще не була. Він раптом збагнув, чому він був тут.

Що ж, це був приємний вечір, навіть попри те, що він не розумів, чому Реджеві так кортіло побачитися з ним. Він узяв зі столу дві книги. Цей стіл, вочевидь, слугував також і обіднім, бо хоча стоси й справляли враження, що були тут уже кілька тижнів, відсутність пилу навколо них казала про те, що недавно їх зсовували.

Можливо, — подумав він, — коли живеш у такій замкненій спільноті, як Кембриджський Коледж, то навіть у наші часи потреба в дружній бесіді з кимось іншим може стати дуже сильною. Професор був хорошою людиною, але під час вечері було очевидно, що багато з його колег дотримувалися думки, що його ексцентричні звички були занадто ексцентричними, особливо зважаючи на те, що колеги й самі були диваками. Його не залишали думки про С'юзан, але до цього він звик.

Він погортав сторінки двох книг, які тримав у руках. Одна з них, старіша, була описом випадків у Борлі Ректорі — найзнаменитішому в Англії будинку з привидами. Корінець обтріпався, а фотографії були такі сірі та нечіткі, що на них ледве вдавалося щось розгледіти. Ілюстрація, про яку він подумав, що це дуже вдала (або підробна) світлина якогось примарного видіння, коли він прочитав підпис, виявилися портретом автора.

Друга книга була новішою, і за дивним збігом була путівником по островах Греції. Коли він ліниво гортав її сторінки, звідти випав папірець.

— Вам