Читати книгу - "Пригода опівночі. Однієї дощової осені, Андрій Гуляшки"

і надіслав половину грошей Венцеславові. Я перевірив на пошті. 23 серпня на ім'я Венцеслава Рашкова надійшов грошовий переказ на суму вісім тисяч левів. Я поділяю другу половину думки товариша Ковачева, що ці гроші справді були призначені для придбання мотоцикла. Бідний Венцеслав був запальним прихильником мотоциклетного спорту! В усякому разі лікар не причетний до цих грошей.

По-друге. Сліди на підвіконні і на занедбаному подвір'ї залишила людина, пальці, ноги і руки якої значно менші за лікареві.

По-третє. Поруч з трупом Венцеслава, як уже було сказано, я помітив широку мокру пляму. Вирізавши смужку з килима в цьому місці, я відніс її до лабораторії і віддав на хімічний аналіз. Ця пляма водяна з мінімальною домішкою ціанистої сполуки. Таким чином, в інсценівку, яку товариш Ковачев розіграв перед нами, треба внести серйозний режисерський коректив. А саме: Венцеслав прийняв не суху отруту, а заздалегідь розчинив її у воді. Випивши цей міцний розчин, він знову налив у склянку води, сполоснув її і потім вихлюпнув воду на килим. Відомо, що ціанистий калій діє на організм блискавично, як електричний струм. Отже, припускати, що Венцеслав мав час міркувати, наливати воду в склянку, полоскати її і виливати воду з неї, після того як він уже проковтнув отруту, просто безглуздо. І навіщо йому було все це робити? Я більш ніж певен, що це зробила інша людина, яка принесла отруту і була в кімнаті.

У чому ж полягає сенс цих дій, яка їх логічна причина? По-моєму, вони не мають ніякої логічної причини. Навіщо полоскати склянку, знищувати сліди отрути в ній? Адже ціанистий калій все одно виявлять згодом у тілі небіжчика.

Споліскування склянки має суто психологічну причину. Той, хто приніс отруту, був свідком смерті Венцеслава. Як тільки нещасний випив отруту і, охоплений жахом після першої приголомшливої спазми, інстинктивно ступив крок до вбивці, той позадкував до вікна. Через кілька хвилин Венцеслав уже корчився на підлозі. Це видовище було жахливе. Але вбивця, замість того, щоб тікати, рятуватись, вискочити через вікно, в цю мить розгубився, втратив сили. Перше, про що людина згадує, коли їй стає погано, — це про підбадьорливу свіжість води. Чому ж убивця не напився з графина, а сполоснув склянку? Цікаво, правда ж? Відповідь дуже проста. З графина пити незручно. Вода потече по підборіддю на груди. Вбивця не хотів, щоб його бачили на вулиці з мокрими грудьми. Через це він і скористався склянкою.

Проте з кожної дії треба робити висновок. Хто, побачивши жахливе видовище, може втратити самовладання, почуватиме себе погано? Людина з слабкими нервами, звичайно.

І тому додаю ще один штрих до характеристики цієї невідомої особи: вона середнього зросту, у неї маленькі ноги і тонкі довгі пальці. Вона дуже вразлива, її нервова система розхитана.

Як бачите, жодна з перелічених рис не підходить до такого велетня і такої спокійної людини, як Петр Тошков.

По-четверте. Треба внести ще один коректив у вашу гіпотезу, товаришу Ковачев. Учора ввечері я ходив у морг, бачив труп і розмовляв з лікарем Аврамовим. При першому огляді, ви пригадуєте, лікар не виявив ніяких видимих слідів насильства. Але вчора ввечері він розтулив рот померлого, підняв трохи його верхню губу і вказав мені пінцетом на легкі припухлості над двома верхніми зубами. «Сліди несильного удару твердим, але гладеньким предметом», — сказав мені лікар Аврамов. Не думаю, що Венцеслав сам себе вдарив по зубах. Очевидно, сталося все так. Випивши частину розчину ціанистого калію, Венцеслав здригнувся, рука його затремтіла. Якщо людина свідомо приймає отруту і заздалегідь знає, що після першого ковтка її вже ніщо не врятує, а тому краще проковтнути увесь розчин одразу, щоб швидше настав кінець, вона не спиниться напівдорозі. Але в даному разі Венцеслав здригнувся, випивши перший великий ковток. У цю мить, перш ніж він зрозумів, у чому справа, рука невідомого вдарила по дну склянки, товсті краї якої ткнулися в ясна, і рідина вилилася в горло нещасного. Він проковтнув її машинально, щоб не похлинутись. Очевидно, Венцеславові й на думку не спало, що в склянці отрута. Певно, її підсипали в склянку потай і піднесли так, що в Рашкова не виникло ніякої підозри. Потім настало здивування, внаслідок чого після першого великого ковтка рука Венцеслава затремтіла.

По-п'яте. Сьогодні ранком я відніс підробленого листа в нашу хімічну лабораторію. Попросив вивести чорнило з обох підписів. І коли це було зроблено, на білому папері з'явились сліди олівця. Автор листа спочатку зробив підписи олівцем, а потім обвів їх чорнилом. Якщо автор листа Петр Тошков, то навіщо йому треба було підписуватися спочатку олівцем?

Лист у лабораторії, і ви можете самі пересвідчитися, що підписи секретарки Ірини Теофілової і лікаря Петра Тошкова спочатку було намальовано гостро підструганим олівцем, а потім наведено чорнилом.

З усього, що я сказав, можна зробити тільки один висновок: лікар Петр Тошков і начальник складу Венцеслав Рашков не мають ніякого відношення до ящурної епізоотії. І ще: Венцеслав Рашков не покінчив самогубством — його отруєно.

Абакум дістав люльку, набив її, закурив і, випускаючи кучеряві клуби запашного диму, простягнув ноги.

Славі Ковачев подивився на годинник.

— Що ви скажете? — спитав його полковник.

— Що ж мені казати? — знизав плечима капітан. — З контрдоказів товариша Захова тільки два заслуговують на серйозну увагу: грошовий переказ Венцеслава Рашкова і сліди чорного олівця на підробленому листі. Але те, що Венцеслав хотів купити мотоцикл на свої власні гроші, ніскільки не змінює моєї тези. Зберігав він вакцину в непридатних умовах? Зберігав. Заперечував проти цього його начальник? Не заперечував. Тоді в чому ж справа? А прогулянки лікаря з іноземцями, нелегальна поїздка у Триград, зустріч його з Ракіпом Колібаровим за два дні до спалаху епідемії ящура? А карта? Можливо, в деталях моя гіпотеза потребує корективів — згоден. Але в основному вона непохибна. По-моєму, лікаря Петра Тошкова і Ракіпа Колібарова треба негайно заарештувати.

— Товаришу Захов, — звернувся полковник до Абакума, — ви поставили під серйозний сумнів деякі основні моменти гіпотези товариша Славі Ковачева. В той же час ви не звернули уваги на його важливі обвинувачення проти лікаря Петра Тошкова. Припустімо, ви маєте рацію, твердячи, що Петр Тошков зовсім не причетний до ящурної епізоотії. Тоді