Читати книгу - "Макбет, Вільям Шекспір"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Малкольм
Добре, потім.
(До лікаря)
Що, лікарю, король сьогодні вийде?
Лікар
Так, сер. Там натовп хворих допомоги
Від нього жде. Безсиле в цій хворобі
Все вміння лікарів. А він - зціляє
Лиш дотиком руки, таку вже небо
У неї вклало силу благодатну.
Малкольм
Спасибі, лікарю.
Лікар виходить.
Макдуф
Яка ж то хворість?
Малкольм
Її звуть - неміч. Та король із нею
Тут творить чудеса. Я’й сам не раз,
Відколи в Англії, це бачив. Як він
Вимолює це в неба - невідомо,
Та всіх, що в виразках і ранах стогнуть,
Опухлих, гноєм вкритих, безнадійних
Лікує лиш молитвою, на шию
Повісивши дукат їм золотий.
І кажуть, цю благословенну силу
Він спадкоємцям передасть. Крім того,
Він має дар небесний віщування;
Є й інших свідчень досить, що на ньому
Спочила божа благодать.
Входить Росс.
Макдуф
Поглянь-но,
Хто там.
Малкольм
Земляк якийсь, а хто - не знаю.
Макдуф
Привіт, кузене дорогий.
Малкольм
Тепер
І я впізнав. О боже, тих скарай,
Хто робить нас вигнанцями!
Росс
Амінь.
Макдуф
Ну, як Шотландія?
Росс
На жаль, себе
Не впізнає - не матір’ю вона,
Могилою нам стала. Там лиш той
Всміхнеться, в кого розуму бракує.
Там зойки, стогони дзвенять в повітрі,
Й ніхто не чує їх, там найлютіша
Скорбота - річ звичайна. Там, почувши
Подзвіння, не запитують «по кому?»,
Ще й не захворівши, там люди в’януть
Скоріше, ніж на капелюхах квіти.
Макдуф
О, все це правда, і яка страшна!
Малкольм
Яке нове там горе?
Росс
На годину
Спізнюсь я з вістю - і мене освищуть,
Щодня нове.
Макдуф
А як моя дружина?
Росс
Та добре...
Макдуф
Діти як?
Росс
Теж непогано.
Макдуф
Тиран ще не чіпає їх?
Росс
Та ні;
Коли я від’їжджав, було все мирно.
Макдуф
Не будь скупий в словах. Ну, як там справи?
Росс
Коли сюди подавсь я з вантажем
Важких новин, поширилася чутка,
Що вже стають до зброї наші люди,
І це підтвердилось, та й сам я бачив -
Війська тирана в бій цілком готові.
Вже час настав. Лиш поглядом своїм
Ви знов шотландців зробите бійцями
Й жінок озброїте, щоб разом скинуть
Ярмо жахливе.
Малкольм
Заспокой же їх,-
Ми виступаєм. Англія дає
Нам десять тисяч війська на чолі
Із Сівардом - найкращим з полководців
У християнськім світі.
Росс
Я хотів би
Відповісти вам радістю такою ж;
Про те, що знаю, краще у пустелі
Волати, щоб ніхто не чув.
Макдуф
Для всіх
Це горе чи для когось одного?
Росс
Для всіх, душею чесних, це велика
Скорбота, а для тебе - особливо.
Макдуф
Коли це так, чого ж ти маєш критись?
Розказуй все мерщій.
Росс
Не дай своїм
Ушам зненавидіти мій язик,
Що вимовить нечувані слова.
Макдуф
Я вже догадуюсь.
Росс
Твій замок взято,
Дітей порізано й дружину вірну.
Не говоритиму докладно,- цим
До вбитих тіл твоє я ще додав би.
Малкольм
О небо милосердне! Друже мій,
Не насувай на брови капелюха,-
Душевний біль нехай слізьми сплива,
Німа скорбота серце розрива.
Макдуф
Тож і дітей?
Росс
Дітей, дружину, слуг,-
Кого знайшли.
Макдуф
А я ж покинув їх.
Тож і дружину?
Росс
Я сказав.
Малкольм
Тримайся.
Лише бальзам нещадної відомсти
Таку печаль загоїть безутішну.
Макдуф
А він - бездітний... Всіх моїх маляток...
Всіх, кажете? Пекельний яструб! Всіх?
Єдиним нападом усіх курчат
Гуртом із квочкою?
Малкольм
Тримайся мужем.
Макдуф
Ти правий, так. Але не можу я
Всього не почувати як людина,
Забуть того не можу, що було
Для мене найдорожче. Як же небо
Не захистило їх? Макдуфе грішний,
За тебе вбито їх. І не за їхні,
А за твої гріхи. Впокой їх, небо!
Малкольм
Відточуй меч свій на бруску печалі,
Не згашуй, а розпалюй в серці гнів.
Макдуф
Не буду хизуватись, як хвалько,
Як жінка, плакать. Небо милосердне,
Змети всі перепони і віч-на-віч
Зведи мене на довжину меча
Із ворогом Шотландії й моїм.
А як врятується - прости його.
Малкольм
Ось мова мужа. Військо вже готове,
Ходімо попрощаймось з королем.
Макбет дозрів, на нього серп чекає.
Хай ніч і довга, день її здолає.
Виходять.
ДІЯ П’ЯТА
СЦЕНА 1
Дунсінан. Передпокій у замку.
Входять лікар і придворна дама.
Лікар
Ось уже дві ночі я пильную разом з вами, але ще не впевнився в правдивості ваших свідчень. Коли востаннє вона блукала?
Придворна дама
Відколи його величність вирушили в похід, я це бачила частенько. Вона вставала з ліжка, надягала нічне
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Макбет, Вільям Шекспір», після закриття браузера.