Читати книгу - "(не) Колишні, Таня Смолярчук"

До об'єкта підхожу дуже швидко, і між нами майже відразу зав'язується розмова..Таке відчуття, що він все про мене знає, і від цього нам легко дається це спілкування, до тих пір поки він не переходить межу і відкрито не починає мене лапати..

В якусь мить, він наближається до мене і різко цілує, втиснувши в стіну.Я щоєсили намагаюся звільнитися, і відштовхтути його від себе та все без результатно, він неначе танком переїхав моє тіло позбавивши будь- якої змоги поворохнутися..

-Ану забери лапи від моєї дівчини!- я чую грізний крик Андрія, від чого моє серце йде в п'ятки.Боже він це побачив, а що він побачив?Він бачив що це не я?А він, а я навпаки супротивлялася?

Питаннь багато, а відповідь лише одна..Андрій дуже злий!

Віз з розмазу ліпить хлопцю по обличчі, і від неочікуваності той просто падає на підлогу.

Затім він бере мене за руку і тягне на вихід із клубу.

-Андрійку я все поясню..

-А я що недостатньо побачив?Якого фіга ти з ним там?- вказує на клуб і не може підібрати слова

-Ми просто розмовляли, а потім він різко мене поцілував без попепедженнь.Вибач я дурепа, але й гадки не мала що таке може трапитися..

-Навіщо ти з ним розмовляла?Ти його знаєш?А що було б якби я не прийшов?

-Сніжана попросила- вже тихіше вимовляю- вибач мене будьласка..- я швидко переказую передісторію, і дивне прохання подруги..

-Сніжана..Ну не можна ж бути такою наївною мишко, ти маєш подорослішати і менше купуватися на всілякі провокації..

-Я обіцяю, надалі я буду обачнішою і менше довіряти стороннім.Ти ж мене пробачиш?

-Я й не злився.Ходімо краще я проведу тебе додому.

-А я від сьогодні офіційно проживаю у тебе.Ти ж не проти такої сусідки?

-Що чесно?

-Цілком.Дивно що ти не побачив моїх речей..

-Мишко!- підхоплює мене на руки і починає кружляти у повітрі, неначе я легесенька немов пір'їнка..