Читати книгу - "Адлер. Кохати, щоб вижити, Катерина Мединська"

Вона самовдоволено посміхнулася.

Ерік зробив паузу, а потім незворушним тоном сказав:

– А може, ти хочеш вирядити мене в брендові шмотки, бо сказала Адель, що я онук мільярдера?

Тіна рідко губилася, але зараз був саме такий момент.

– Довелося трохи прикрасити твою історію. Ти знаєш, хто така Адель. Вона не може дозволити собі зустрічатися з хлопцем із простої родини.

– Тобто ти не заперечуєш, що навмисно збрехала їй? І тобі начхати, що буде, коли випливе твоя брехня?

– Я сподіваюся, ти не став нічого заперечувати? – напружилася Тіна.

Ерік з досадою пересмикнув плечима і промовив:

– Ні, не став заперечувати.

Тіна розслабилася і досить посміхнулася:

– Правильно зробив. Адже в результаті це чудовий спосіб перевірити, чи справжні почуття Адель. Якщо вона справді закохається в тебе, то на твій соціальний статус їй начхатиме. Вона боротиметься за ваші стосунки.

– Ти чудово все спланувала, – з глузуванням констатував Ерік.

Він був невисокої думки про Тіну в цей момент, і вона зрозуміла це за його зневажливим поглядом.

– Адлер, ти зараз засуджуєш мої методи, а сам підтримав мою брехню. І я підтримую тебе, тому що у коханні, як і на війні, всі засоби хороші. Ти хочеш свою Адель, а я Ганса. Вітаю, ми в одному човні.

Вона самовдоволено посміхнулася.

Ерік зробив паузу, а потім незворушним тоном сказав:

– Я зараз поїду з тобою до магазину, але лише для того, щоб допомогти саме тобі. Ти не відчепишся від мене, поки не отримаєш свого Ганса.

– Що? – Тіна округлила очі від обурення.

– Сьогодні ми виберемо пристойний одяг для тебе. Минулого разу вбирала мене ти, тепер же настала моя черга.

Тіна пирснула від сміху. Вона не вірила своїм вухам. Що за нісенітниця?

– Що ти можеш вибрати для мене? Балахон?

– Балахон, і той кращий за те, що надіто на тобі зараз.

– Це сукня, я пошила сама. У мене власний стиль! – Отруйним тоном помітила Тіна.

– Сукня гарна, але вона тільки підкреслює те, що її носить зухвала, зарозуміла сучка, яка начхати хотіла на правила пристойності. Як ти вважаєш, чому Ханс кинув тебе? – Запитав Ерік, спостерігаючи зміну емоцій на її обличчі: замішання, шок, задумливість, лють.

Тіна просто не уявляла, що Адлер може так жорстоко пресувати співрозмовника. Його спокійний, впевнений тон і груба, наполеглива, глузлива інтонація били самолюбством і морально пригнічували опонента.

– У тебе вже, мабуть, є версія, яку вважаєш за вірну. Може, озвучиш? – виразила Тіна.

– Все просто: від тебе хочеться втекти! Ти, мов отруйна змія, готова кинутися на будь-кого, хто виявиться поряд.

Тіна розлютилася і моментально вийшла з себе. Ніхто ніколи з нею так не розмовляв. Адлер пошкодує, що зараз сказав. Вона видихнула і змусила себе заспокоїтись.

– Ти помиляєшся! Я не по зубах таким слабакам, як ти. Саме це лякає тебе, але не Ганса. Він обов'язково зрозуміє, що помилявся у мені.

– І як він це зрозуміє? – наполягав Ерік.

Тіна не хотіла визнавати, але Адлер мав рацію! Усунути Адель не означало, що Ганс повернеться до неї. Але поки що вона про це просто не замислювалася.

– Що ти пропонуєш?

– Допомога! - Розсміявся Ерік, потішаючись над Тіною. – Робиш те, що я скажу, і Ганс буде твоїм.

– Звідки взялася така впевненість? – скептично сказала Тіна, її дратувала поведінка Адлера та його зарозумілість. – Я дуже сумніваюся!

– Справа твоя, – Ерік відчинив двері автомобіля, маючи намір вийти, але Тіна схопила його за руку.

– Адлер! – гукнула його Тіна. – Я можу розповісти Адель, що помилилася і що ти бідний і огидно жалюгідний.

– Дій! Я переживу. Моя єдина турбота, щоб ти трималася якнайдалі від Адель. І якщо для цього мені потрібно допомогти тобі отримати цього ідіота Ганса, то я це зроблю.

Тіна розуміла, що він просто загнав її в куток.

– Я не збираюся відмовлятися від свого плану тільки тому, що в тебе раптом прокинувся доблесний лицар! Гаразд, Адлере, спробуємо зіграти за твоїми правилами.