Читати книгу - "Мандрівний замок Хаула"

— Що тут сталося? — запитав Хаул, повернувшись додому на третій день. — Якось посвітлішало.

— Це Софі, — замогильним голосом відповів Майкл.

— Можна було здогадатися, — кинув Хаул і зник у ванній.

— Помітив! — шепнув Майкл до Кальцифера. — Мабуть, дівчина ось-ось піддасться на його залицяння!

Наступного дня в Портхавені все ще мрячило.

Софі пов’язала голову ганчіркою, засукала рукави і вдягнула фартух. Вона озброїлася віником, відром і милом, і тільки-но Хаул ступив за поріг, вона, наче підстаркуватий ангел помсти, кинулася прибирати в Хауловій спальні.

Вона відкладала цю роботу насамкінець, бо, чесно кажучи, по-справжньому боялася щось знайти. Досі вона не наважувалася навіть зазирнути в кімнату чарівника. «Це надто нерозумно», — думала вона, шкутильгаючи нагору сходами. Тепер вона вже напевне знала, що всю могутню магію в Мандрівному Замку виконує Кальцифер, Майкл робить чорну роботу, а Хаул розгулює цілими днями, полюючи на дівчат, і експлуатує учня з демоном точнісінько так само, як Фанні експлуатувала її саму. Софі ніколи не вважала Хаула аж надто могутнім чарівником. А тепер вона не почувала до нього нічого, крім презирства.

Коли Софі нарешті піднялася сходами, то виявила, що Хаул стоїть у дверях своєї спальні. Він недбало спирався на одвірок, перекриваючи Софі прохід.

— Ні, у мене прибирати не треба, — несподівано люб’язно сказав він. — Дякую, але мені подобається, коли брудно.

Софі витріщилася на нього.

— Ви звідки? Я ж бачила, що ви пішли!

— А мені якраз і треба було, щоби ви так подумали, — сказав Хаул. — Ви вже зробили все, що могли, і з Майклом, і з бідолахою Кальцифером. Напрошується висновок, що сьогодні ви збиралися впасти на мою голову. І хоч що би вам не наговорив Кальцифер, я таки справді чарівник. Невже ви думаєте, що я не вмію чаклувати?

Цей незаперечний факт перекреслював усі умовиводи Софі. Але вона нізащо в житті не зізналася б йому в цьому.

— Усім відомо, що ви чарівник, юначе, — суворо відповіла вона. — Однак це жодним чином не змінює того факту, що цей ваш Мандрівний Замок — найбрудніше місце, яке мені будь-коли доводилося бачити.

Софі зазирнула в кімнату з-понад звисаючого рукава Хаула — блакитного і розшитого сріблом. Килим на підлозі був заляпаний, як земля під пташиним гніздом. Вона помітила обшарпані стіни і полицю, забиту книгами, причому деякі з них здавалися дуже дивними на вигляд. У цій кімнаті не було видно й сліду купи погризених дівочих сердець, проте ці серця могли бути сховані де-небудь під закритим балдахіном величезним ліжком — або ж за ним. Балдахін аж посірів від пилу і не давав побачити, куди виходить вікно.

Хаул махнув рукавом у Софі перед обличчям.

— Ну-ну! Не будьте надто влізливою.

— Я зовсім не влізлива! — обурилася Софі. — Ця кімната…

— Ви влізлива, — сказав Хаул. — Ви страшенно влізлива, жахливо властолюбна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках. Ви отруюєте життя всім нам.

— Але ж це свинарник! — вигукнула Софі. — Я є така, яка є, і я нічого не можу з собою зробити!

— Можете, — сказав Хаул. — Бо, скажімо, моя кімната подобається мені такою, як вона є. Ви не можете заперечити, що я маю повне право жити у свинарнику, якщо мені так хочеться. А тепер спускайтеся, будь ласка, вниз і придумайте собі інше заняття. Дякую. Ненавиджу сваритися.

Софі залишилося тільки пошкутильгати геть, подзенькуючи відром.

Вона була трохи ошелешена і неабияк здивована тим, що Хаул не викинув її з Мандрівного Замку, заставши на місці злочину. Однак оскільки він цього не зробив, Софі вирішила взятися за наступну невідкладну справу. Вона відчинила двері біля сходів, подивилася, що дощик майже перестав, і зробила вилазку в двір, де почала завзято розбирати купи мокрого сміття.

Пролунав металевий брязкіт, і знову з’явився Хаул, — злегка похитнувшись, він виник прямо посередині величезного листа іржавої бляхи, що його Софі саме збиралася пересунути.

— І тут теж не треба нічого робити, — сказав Хаул. — Знаєте, а ви просто жахлива. Залиште двір у спокої. Я знаю, де і що тут лежить, а якщо ви тут усе гарненько поприбираєте, то я вже не зможу знайти речей, потрібних мені для транспортних чарів.

«Ага, — подумала Софі, — значить, в’язка душ або скринька з пережованими серцями десь тут».

Вона не на жарт розлютилася.

— Я тут саме для того, щоби поприбирати! — закричала вона на Хаула.

— Тоді вам доведеться підшукати собі нову життєву мету, — сказав Хаул.

На якусь мить їй здалося, що йому теж ось-ось увірветься терпець.

Його дивовижні світлі очі дивилися на Софі мало не гнівно.

Але він узяв себе в руки і додав:

— А тепер ідіть-но у дім, ви, гіперактивна бабо, і знайдіть собі якусь іншу забавку, доки я не розсердився. Бо я ненавиджу сердитися.

Софі склала на грудях кістляві руки. Їй зовсім не подобалося, коли на неї гнівно дивляться очима, схожими на скляні кульки.

— Авжеж, ви ненавидите сердитися! — відрізала вона. — Ви ж не любите нічого неприємного, правда? Ви вислизач, ось ви хто! Ви просто вислизаєте, ви втікаєте від усього, що вам не до серця!

Хаул видушив із себе щось схоже на усмішку:

— Що ж, тепер ми обоє знаємо недоліки одне одного. Але зараз ідіть-но, будь ласка, у дім. Ну ж бо! Вертайтеся в дім, будь ласка! — і він посунув на Софі, махаючи руками у бік дверей. Один із його рукавів при цьому зачепився за гострий край якоїсь іржавої залізяки — і з тріском порвався.

— Прокляття! — вигукнув Хаул, піднімаючи сріблясто-блакитні обривки. — Погляньте, до чого ви мене довели!

— Я можу це зашити, — запропонувала Софі.

Хаул обдарував її скляним, хоч, може, всього лише крижаним поглядом.

— Знову ви за своє, — сказав він. — Як вам, мабуть, подобається догоджати! — він обережно затиснув порваний рукав між пальцями правої руки і протягнув його між ними. Сріблясто-блакитна тканина виходила з-поміж пальців цілісінькою.

— Ось, — сказав Хаул. — Тепер вам усе зрозуміло?

Софі пошкутильгала до будинку, почуваючи себе дитиною, яку не взяли на ярмарок. Чарівникам і справді не треба працювати, як усім. А хвилину тому Хаул продемонстрував їй, що він таки чарівник, з яким треба рахуватися.

— Але чому ж тоді він мене не прогнав? — сказала вона, звертаючись чи то сама до себе, чи то до Майкла.

— Для мене це незбагненно, — відповів Майкл. — Думаю, що він це робить заради Кальцифера. Просто переважно люди, які сюди приходять, або взагалі не помічають Кальцифера, або ж бояться його до кольок у животі.

Розділ шостий,

у якому Хаул виражає свої почуття за допомогою зеленого слизу

Ні того дня, ні упродовж кількох наступних Хаул нікуди не виходив. Софі тихенько