Читати книгу - "Академія об'єднаних талантів. Туман бажання, Лада Астра"

    Та певно хлопець звик, щоб останнє слово було за ним, бо він швидко притягнув мене за зап'ястя до себе і тихо відповів мені: 

– Перше – я на провали у пам'яті не скаржуся, тому солоденька, дозволь мені самому вирішувати що пам'ятати, а що ні. Друге – ти для мене завжди будеш тільки Вірою і не обговорюється. Третє – краще б ти не казала мені про третє, бо тепер я навіть хочу, щоб ти помстилася. Так цікавіше жити, Віра, – весело промовив він і швидко пішов, наспівуючи щось, у протилежному від кабінету напрямку, залишивши мене стояти та відкривати рота.