Читати книгу - "Сніговий дракон, Крістіна Логоша"

                                                            Розділ 3

— Я не вірю, що Стефан змовився із драконом. Може, він має вагому причину не розповідати про їхні взаємини, — прошепотіла Ася, хоча Лорда Зими не було в замку.

Він привіз нас із гарячих джерел додому, а сам кудись пішов на цілий день. Час наближався до півночі, а ми все ще обговорювали ситуацію, що склалася.

Тома сиділа в кріслі, загорнута в кілька ковдр, пила гарячий шоколад і майже не брала участі в розмові. Після ранкового купання їй погіршало. Мене так і підмивало сказати, що їй треба було слухати нас, а не йти на поводу у своєї гордині, але я стрималася. Ми залишилися самі проти сильного мага, і суперечки нам не допоможуть.

— Звичайно, він має причини! - Не стрималася я. — А заразом і безліч таємниць: Сніжинки у підвалі, замерзаючий замок та дивні видіння. Не будемо його ідеалізувати. Гад він морозний!

— Треба щось робити, — сказала Тома вперше.

— Можливо, він від безвиході дракона підгодовує. Адже сам казав, що любить його і не може завдати шкоди, — не здавалася Ася.

— Значить, він любить дракона, а мертві Сніжинки в підвалі — це маленький побічний ефект? - парирувала я у відповідь.

— Все ж я вважаю, треба розібратися в ситуації і тільки потім робити висновки, — примирливо сказала Тома.

— Давайте спитаємо Стефана, — несподівано запропонувала Ася.

- Ні! — вигукнули ми в один голос.

— Триматимемо все в секреті і збиратимемо інформацію, — стала на мій бік Тамара. - Треба шукати вихід. Утрьох проти Лорда ми не вистоїмо навіть повних сил, а що казати зараз, коли я захворіла.

— Гаразд, — здалася Ася. — Я можу спробувати втертися до нього в довіру, може, він  розкриється.

— Головне — сама не видай, що ми знаємо його брудні справи, — попередила я.

— Що я зовсім дурна?! - обурилася Ася.

Ми з Томою розуміли: ізолювати Асю від Стефана — нереальне завдання. Дівчина по вуха в нього закохана. А якщо вона стане для нас шпигувати, можливо, з цього вийде хоч якийсь толк. У нашій ситуації треба берегти будь-якого союзника, навіть такого ненадійного.

- Добре. Але врахуй, Ася, у тебе найнебезпечніша робота: відволікати лиходія від наших пошуків, — прикрасила я її завдання. — Одна помилка, і нас згодують дракона.

— Я розумію, — задумливо промовила дівчина.

Тома ледь стримала посмішку. Закохана подруга все сприйняла всерйоз і не помітила іронії.

— Мені треба підготуватися. Я піду, - Ася підвелася з дивана.

- Куди ти? - спитала Тома.

— Треба виглядати гарною. Сукню нову начарую, щоб Стефану сподобатися.

Під наші вражені погляди вона вийшла з кімнати. Тільки зачинилися двері, Тома не втрималася від репліки:

— Навіть не знаю, що гірше: бути хворою, але в здоровому глузді, чи здоровою, але без мізків, як Ася.

— Буде краще, якщо вона не плутатиметься під ногами. Її одержимість Стефаном мене непокоїть, — зізналася я.

- Стефан гарний. Він уміє зачаровувати. Я не розумію, чому у вас не склалися стосунки… — домовити Томі не дав хрипкий кашель.

— Я завтра поїду до міста. Може, місцеві знають про твою хворобу та як її лікувати.

— Мені не так погано, як здається, — збрехала вона.

— Хочеш, я з тобою залишусь?

- Не треба. Зі мною все в порядку.

Тома сонно розкинула руки, потяглася. За вікном уже давно стемніло, і мені теж захотілося відпочити. Попрощавшись із подругою, я повернулася до своєї кімнати. Обвела її поглядом. Все лежало на місцях, тільки стіна, як символ таємниці Стефана, не давала спокою. Підійшла до неї, торкнулася каміння і відсмикнула руку — гаряча. За нею чувся тихий скрегіт.

Мабуть, вугілля прикотилося на колишнє місце, натрапило на перешкоду і направило на нього весь свій жар. Я намагалася не помічати неприємний звук. Походила по кімнаті, сіла на край ліжка і одразу підскочила. Мене осяяла ідея — раптом Стефан обгороджує ліс не від дракона, а від вугілля? Що якщо в місті, звідки вони приходять, є той, хто знає секрет Стефана Фроста?

Я підбігла до замурованого проходу, але зрушити каміння за допомогою магії не вдалося. Відчинила вікно і, обернувшись снігиром, вилетіла надвір. Мене підхопив морозний потік вітру. На подвір'ї розігралася завіруха, сніжинки боляче хлестали пернатэ тільце, але я не здавалася. Життєво необхідно дізнатися, звідки берється вугілля! Орієнтуючись на внутрішній компас, я зуміла знайти схил, на якому ми були вранці. Крізь непроглядну пелену завірюхи почала опускатися на землю, доки не натрапила на полог Стефана.

Діру під бар'єром знайшла швидко. Чорне вугілля яскраво контрастували з білим снігом. Вони продовжували прокладати шлях до замку Стефана навіть у таку негоду. Я ковзнула в прохід і виявилася...

Чорт, де ж я опинилася? За пологом глибока ніч і хуртовина, а тут – білий день, дерева рясніють зеленим кольором. Біля мене пролітів метелик. Сонячно, тепло і зовсім по-весняному. Ні натяку, що за метр люта зима.