Читати книгу - "Вічне життя Смерті, Лю Цисінь"

— Сонце вже не випромінює світла, воно тепер розлилося на гігантській площині. Думаю, його навіть можна роздивитися звідси за допомогою звичайного телескопа, — відповіла АА.

— Нічого ти не побачиш, — похитав головою Ґуань Їфань, вказуючи на порожню ділянку нічного неба. — Навіть якщо ти повернешся туди, то не відшукаєш жодних доказів існування Сонячної системи. Там тепер просто порожня ділянка космосу. Бачені вами двовимірні зображення Сонця та планет насправді були побічним ефектом вивільнення енергії у процесі переходу тривимірної матерії у двовимірний світ. Те, що ви бачили, було не двовимірною матерією, а заломленням електромагнітних хвиль на роздільній лінії між двовимірним і тривимірним просторами. Після вивільнення енергії все зникає. Двовимірна Сонячна система назавжди втрачена для тривимірного простору.

— Чому це? — здивувалася Чен Сінь. — Тривимірний світ лишається ж видимим при погляді з чотирьох вимірів.

— Це правда. Я бачив цю картину на власні очі. Але подібна проєкція не спрацьовує у разі зменшення кількості вимірів. Тривимірний світ має товщину, а отже, координату, яка здатна прийняти й розсіяти світло з виміру з вищим числом, тим самим роблячи його видимим із чотиривимірного світу. А позаяк двовимірний світ не має товщини, світло тривимірного світу проникає крізь нього безперешкодно. Двовимірний світ абсолютно прозорий, саме тому й невидимий для нас.

— І цьому ніяк не зарадити? — спитала АА.

— Не існує жодної, навіть теоретичної можливості.

Чен Сінь і АА надовго замовкли. Остання надія зберегти хоча б згадку про материнський світ випарувалася безслідно. Але Ґуань Їфань зміг трохи розрадити їхній смуток.

— З тривимірного світу можна виявити присутність двовимірної Сонячної системи лише одним способом — вимірявши гравітацію. Загальні правила гравітаційної взаємодії між об’єктами не змінилися, тож двовимірна Сонячна система все ще впливає на тривимірний світ. Тому ця нібито абсолютно порожня ділянка простору повинна мати невидиме джерело гравітації.

Чен Сінь і АА задумливо перезирнулися.

— Нагадує щось, чи не так? — з посмішкою запитав Ґуань Їфань. — Така природа темної матерії. — Але він швидко змінив тему розмови: — Поговорімо ліпше про вашу зустріч, заплановану тут.

— Ти знаєш Юнь Тяньміна? — запитала АА.

— Ні.

— А де зараз трисоляріанський флот? — не витримала Чен Сінь.

— Нам відомо не так багато. Перший і другий трисоляріанські флоти можуть ніколи не зустрітися: понад 60 років тому поблизу сузір’я Тільця відбулася масштабна жорстока битва, і з уламків кораблів утворилася нова гігантська пилова хмара. Ми точно знаємо, що однією з протиборчих сторін був другий трисоляріанський флот, проте нам не відомо, ані хто був його супротивником, ані результат битви.

— А яка доля першого флоту? — перепитала Чен Сінь із тривогою в голосі, й у світлі зірок можна було помітити, що їй на очі навернулися сльози.

— Не знаю, ми не отримували жодної інформації про нього… Вам не слід затримуватися тут надовго, це місце занадто небезпечне. Краще прийміть моє запрошення до нашого світу: тераформування вже на завершальній стадії, й життя потроху починає налагоджуватися.

— Я згодна пристати на пропозицію! — відповідала АА, а потім узяла Чен Сінь за руку: — Летимо з ним. Навіть якщо ти прочекаєш тут решту життя, швидше за все, твої надії виявляться марними. Не можна всю себе присвятити очікуванню дива.

Чен Сінь мовчки кивнула, розуміючи, що насправді ганяється за фантомом.

***

Вони вирішили затриматися на Блакитній планеті ще на один день.

Невеличкий корабель Ґуань Їфаня залишився на синхронній орбіті. Він не мав назви, тільки цифрове позначення. Однак сам Їфань називав його «Мисливець», як він пояснив, на честь товариша, з яким вони здружилися чотириста років тому, перебуваючи на «Гравітації». На борту «Мисливця» не було замкненої системи життєзабезпечення, тож для дальніх перельотів екіпажу доводилося входити в стан гібернації. Утім, хоча об’єм внутрішніх відсіків «Мисливця» становив лише кілька відсотків від об’єму «Зоряного кільця», цей крихітний корабель також мав криволінійний двигун. Вони вирішили, що Їфань полетить із ними, а «Мисливця» переведе в безпілотний режим. Чен Сінь та АА не розпитували його про маршрут, а озвучити тривалість польоту він відмовився, демонструючи цим, що надзвичайна обачність у розголошенні місцеположення людських світів — не порожній звук.

Цього дня вони втрьох здійснили коротку прогулянку неподалік «Зоряного кільця». Вона багато значила для Чен Сінь, АА та всіх зниклих людей Сонячної системи: перша подорож до позасонячної зоряної системи; перші кроки поверхнею екзопланети; відкриття перших позаземних форм життя.

Порівняно із Землею екосистема Блакитної планети виявилася вкрай бідною: окрім синіх рослин-мандрівників, можна було згадати хіба що кілька видів океанських риб. На суходолі не водилися вищі звірі, тільки комахи простих видів. Світ нагадував спрощену Землю. Тут добре росли земні культури, тож люди могли вижити навіть без надсучасних технологій.

Піднявшись на борт «Зоряного кільця», Ґуань Їфань не зміг приховати щирого захоплення вишуканістю космічного корабля. Він сказав, що нові галактичні люди, які знайшли прихисток у глибинах Чумацького Шляху, не успадкували від людства Сонячної системи й не змогли набути лише одного вміння — вміння насолоджуватися життям. Їфань провів чимало часу в кожній із чарівних маленьких кімнат, милуючись розкішними голографічними краєвидами Землі. Він, як і раніше, мав задумливий вигляд, було помітно, як зволожилися його очі.

Також стало очевидно, що АА буквально не зводить очей із Їфаня. Вона намагалася будь-що опинитися поруч із ним, жадібно ловила кожне його слово, постійно киваючи й усміхаючись йому у відповідь. АА ніколи раніше не поводилася подібним чином у присутності чоловіка. Чен Сінь добре знала, що АА мала безліч коханців, інколи й більше двох одночасно, проте жодного разу не бачила її закоханою. А от тепер вона вперше закохалася в цього вченого-космолога родом із Епохи стримування. Чен Сінь тішилася цим: АА заслужила на щастя в новому світі.

Щодо Чен Сінь, то її серце давно перетворилося на попіл. Єдиною надією для неї було відшукати Юнь Тяньміна, але все виявилося марним. Правду кажучи, Чен Сінь завжди розуміла, що домовленість про зустріч чотирьохсотрічної давнини за 286 світлових років звідси не мала жодних реальних шансів на втілення. Вона продовжувала підтримувати життя у своєму тілі, але тут радше йшлося про виконання обов’язку щодо збереження частини людської популяції, якій пощастило врятуватися під час знищення Сонячної системи.

Ніч упала на Блакитну планету, тож вони вирішили відлетіти вже на світанку.

Опівночі Ґуань Їфаня, який залишився ночувати на «Зоряному кільці», розбудило повідомлення зап’ястного комунікатора. «Мисливець» із синхронної орбіти передавав дані супутників спостереження. Дослідницька команда залишила три невеликі супутники: два на орбіті Блакитної планети, третій — біля Сірої планети цієї системи. Інформація надходила із супутника №3.

Тридцять п’ять хвилин тому п’ять космічних кораблів невстановленого класу здійснили посадку на поверхню Сірої планети. За дванадцять хвилин вони одночасно злетіли в небо, не затримавшись на орбіті планети, й зникли безслідно. Передані супутником зображення були вкрай розмитими, неначе сталося якесь втручання в його роботу.

Місією дослідницької команди якраз і був