Читати книгу - "Моя зухвала, Ема Ноель"

— Руслане, ми можемо поговорити? — наполягає Міла. Її автівка поруч починає мене дратувати, як і вона сама.

— Ти не бачиш, ми розмовляємо? — обурююся я, кидаючи на неї роздратований погляд.

Чую як Руслан усміхається.

— Руслане, чому ти дозволяєш їй розмовляти зі мною в такому тоні? — підвищує голос Міла. У нас із нею явно «нелюбов» із першого погляду.

Руслан різко зупиняється й розвертається до неї всім тілом.

— Тому що я не сліпий і чудово розумію, хто ти є насправді, — випльовує зі злістю чоловік. — Маска, за якою не видно глибини, тому що її там давно немає.

— А вона? — з не меншим роздратуванням запитує Міла, киваючи в мій бік.

— Вона — справжня, — лунає у відповідь.