Читати книгу - "Чужа секретарка, Олена Домова"

- До нього ще три місяці... - похитав головою Сергій Миколайович.

- Тоді годі гадати. Просто сходимо та дізнаємося про все.

- Сподіваюся, що це не продаж фірми чи злиття.

- Навряд чи знайдеться компанія здатна поглинути Зегер-груп, - подала голос Катерина. Припущення Сергія Миколайовича чомусь її налякало.

- В Україні не знайдеться, - дещо здивований поривом дівчини, погодився чоловік. За хвилину він пішов.

Розмова з Сергієм Миколайовичем так збудила Катю, що вона не втрималася від коментаря:

- А у вас гарні стосунки.

- Так, - дещо розгублено усміхнулася Юлія Володимирівна. - Ми давно знайомі, дружили сім'ями...

Катерина проковтнула питання, що ледь не злетіло з її губ. Ятрити сімейне питання вона не хотіла.

- Ходімо, - перервала ніякове мовчання директорка. - В мене є ще питання, які я планую вирішити до початку наради.

Вони вийшли з приймальні та спустилися сходами на потрібний поверх. Скористатися ліфтом зараз було дуже складно, тому Юлія Володимирівна навіть не намагалася цього зробити, а Катя просто слідувала за нею. Вони пройшли коридором, який як ніколи був сповнений метушнею. Навіть співробітники, які не приймали участі в заході перебували у неймовірному збудженні. Павло Зегер вмів створити ажіотаж.

Катя вся напружилася, коли вони підійшли до приймальні Геннадія Зегера, але ззовні лишалася тінню своєї керівниці, тому просто зробила вигляд, що присутність тут не доставляє їй незручностей.

- Доброго дня, Геннадій Анатолійович у себе? - поцікавилася директорка в секретарки, яка не одразу звернула увагу на відвідувачів, бо уважно щось вивчала на екрані свого ноутбука.

- Так, Юліє Володимирівно, він чекає на вас, - кивнула дівчина, відкинувшись у кріслі.

Оскільки інших вказівок не було, Катя ввійшла до кабінету керівника тендерного відділу слідом за директоркою. Вона не бачила Геннадія Анатолійовича з тої несподіваної зустрічі поглядами в кафе, що насправді було вкрай дивно з огляду на те, як тісно співпрацюють їхні напрямки.

Звісно, вона не прагнула побачити його, але й не уникала завдань пов'язаних з цим відділом. Така поведінка могла негативно позначитися на її кар'єрі в майбутньому, адже дівчина не втратила надії колись працювати тут, хоч і не уявляла, як це може реалізуватися. Тому внутрішньо Катерина весь час готувалася до зустрічі, яка так і не відбулася до цього дня.

Втім, схоже, побоювання були марними. Геннадій Анатолійович мазнув по ній поглядом, коли вітався, а потім зосередився на спілкуванні з Юлією Володимирівною.