Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

  У середу в призначений час Денис заїхав на своєму чорному мерседесі за Євою. Вона була цілком готовою вийти до нього. Вирішила одягти скромну, закриту сукню темно-зеленого кольору та зав’язати волосся у хвіст. Треба пам’ятати, що вона йде не на побачення, а на вечерю з так званою майбутньою свекрухою.

-Маєш гарний вигляд,- Денис щиро зробив комплімент Єві, бо її зовнішній вигляд дійсно зачепив його.

-Дякую,- дівчина намагалася не дивитися у його бік, а тільки на дорогу.

-Ти не хвилюйся, бо я переконаний, що все пройде добре,- Денис зупинився на світлофорі,- не обов’язково всім подобатися, головне спокій.

-Я вмію спокійно реагувати на всякі незадоволення з боку інших людей. Робота у банку з клієнтами дає свої результати. Навчила мене витримки,- Єва говорила відверто.

-Це те, що потрібно в даній ситуації,- Денис плавно рушив з місця щойно загорілося зелене світло,- головне, щоб у моєї мами не з’явилося сумнівів щодо того, що ми дійсно кохаємо один одного.

-Це залежить від того наскільки вміло вона розбирається у людях. Може бути, що твоя мама відразу зрозуміє, що ми граємо. Тоді образиться на тебе. Тому подумай чи варто починати цю гру.

-Ми вже почали,- Денис прибавив швидкості,- я впевнений, що однієї вечері буде досить. Ну, якщо раптом ще доведеться повторити, то повторимо.

-Не будемо загадувати.

  Марія Данилівна жила у приватному розкішному будинку побудованому в сучасному стилі. Він мав два поверхи, розкішну терасу, а також доглянуте подвір’я та басейн на задньому дворі.  Уздовж огорожі росли туї, а в літку різноманітні квіти на численних клумбах захоплювали своєю красою та ароматом.

-Моя мама любить вирощувати квіти і найбільш у відкритому ґрунті. Ну, а зараз вона займається розсадою в теплиці, яка розташована позаду будинку. Це я тобі розповідаю для того, щоб ти була ніби у курсі,- Денис заїхав на подвір’я та зупинився біля будинку,- а ще моя мама дуже наполеглива жінка і любить наказувати.

-Я зрозуміла,- Єва зібралася вилазити із салону,- не будемо затримуватися.

-А ти …, одним словом твоя рішучість мені подобається,- Денис задоволено всміхнувся, бо був і справді переконаний, що Єва чудово впорається зі своєю роллю.

  Вже підійшовши до вхідних дверей Денис додав:

-Нам треба взятися за руки. Розумієш, для більшої переконливості нібито.

-Гаразд,- відразу погодилася, бо так треба.

  Коли її рука опинилася у його руці, Єва відчула тепло і навіть на мить заплющила очі щоб не втратити самоконтролю. Подумки переконала себе, що не варто звертати на це уваги і треба залишатися байдужою до його дотиків. Бо вони вимушені, награні і нічого не мають спільного з приємними відчуттями, які відчувають закохані пари коли торкаються один одного. Зайшовши досередини будинку Єва очікувала, що їх зустріне Марія Данилівна, але помилилася. До них підійшла служниця, яка взяла у них верхній одяг та сказала звернувшись до Дениса:

-Ваша мама, а також гості чекають на вас у вітальні.

-Дякую Галино,- Денис зобразив посмішку на обличчі та знову взяв у свою руку її руку.

  Єва теж хотіла взяти з нього приклад щодо посмішки та передумала, вирішила залишатися серйозною. Тримаючись за руки вони пройшли до великої, світлої вітальні з панорамним вікном з видом на задній двір. Ближче до цього вікна стояли м’які дивани з темно-коричневою відбивкою. А взагалі, скрізь по вітальні стояло безліч кімнатних квітів, а на стінах висіли картини із зображенням природи. На дивані сиділа Марія Данилівна та її подруга Василина зі своєю донькою Яною. Вони весело щось обговорювали і щойно помітили Дениса з дівчиною припинили розмову та обернулися в їхній бік. Запанувала тиша і Єва відчула на собі погляди жінок, які ніби наскрізь роздивлялися її і ніби намагалися проникнути прямо в душу. Та Єва гідно витримала цю атаку і навіть посміхнулася. Першою до них підійшла Марія Данилівна та обійняла і поцілувала сина, а потім, як здалося Єві змусила себе поцілувати і її. Це жінка п’ятдесяти п’яти років, середнього зросту, блондинка з акуратною короткою зачіскою. Доглянута та з гарною фігурою, яку облягала сукня темно-синього кольору.

-Рада вас бачити,- сказала стримано Марія Данилівна.

-Мамо познайомся з Євою,- Денис несподівано обійняв Єву за талію та притягнув впритул до себе, від чого вона трохи не впала та він її втримав.

-Рада з вами познайомитися Маріє Данилівно,- Єва трималася гідно.

-Ден, а ти змужнів за ці роки, які я тебе не бачила,- до них підійшла Василина  та обійняла усіх по черзі проявляючи награну ввічливість.

-Я теж радий бачити вас Василино Романівно. Ви як завжди неперевершені і дуже гарні,- Денис продовжував тримати свою руку на талії в Єви.

-Сподіваюся мене-то не забув і впізнаєш?- останньою до них підійшла Яна зухвало продовжуючи розглядати Єву та потім повністю переключилася на Дениса.

  Денис не зводив з Яни очей, намагаючись приховати свою здивованість, щодо її теперішнього зовнішнього вигляду. Він подумав, що якби зустрів її десь на вулицях міста, то точно не впізнав би, а вирішив, що вона більш схожа на актрису порно фільмів. Найбільш за все вражав розмір грудей, які спокусливо виглядали у зоні декольте. Для Дениса не залишилося не помітним, що сідниці теж у Яни збільшилися і він без сумніву здогадався, що там теж силікон. Але талія Яни залишалася такою ж тонкою, як і колись. Ну, а завершував цей прекрасний образ довге блискуче темно-червоного відтінку волосся. Денис змусив відірвати свої очі від грудей дівчини та намагався стриматися від відвертих компліментів. Яна виглядала задоволеною, бо змогла привернути до себе його увагу...