Читати книгу - "Дарунок, Аст Квітка"

Один рік по тому

Після важкого робочого дня я нарешті повернувся додому. За цей час багато чого трапилося. Ми з Персефоною одружилися й переїхали до мого будинку, а опісля я дізнався, що вона ще до аварії звільнилася з того дрібного бюро й влаштувалася в нафтогазову компанію перекладачем. 

Надворі стояв спекотний літній четвертий. Ми саме готувалися до моєї відпустки, яка мала настати з понеділка. У цей час Персефона саме мала їхати у відрядження в Дубаї на тиждень, оскільки British Petroleum планує постачати до Британії арабську нафту, а вона, як перекладачка, незамінна під час переговорів. Спочатку я здивувався, мовляв, звідки вона знає арабську, але потім, коли вона усміхнулася, сказала кілька незрозумілих слів і показала сертифікат володіння арабською. Виявляється, вона інтенсивно вивчала цю мову, коли влаштувалася в компанію. А незадовго до відрядження склала іспит, який підтвердив високий рівень володіння.

Наразі Персефона володіла унікальними мовними парами в Британії, тому час від часу вона ще й працювала поза компанією, перекладаючи німецьку й французьку класику англійською. У нашій вітальні стояв окремий стелаж з виданнями її перекладу, а також її перша книжка, яку вона написала цього року. Я й сам не знаю, коли вона це встигала, звідки лише з'явилася ціла книжка, написана за рік. Вона писала «для жінок і про жінок».

Коли я переступив поріг будинку, помітив, що Персефона займається пілатесом на зв'язку зі своєю тренеркою. Теодора спить у дитячому шезлонзі біля вікна. Зазвичай Персефона поводилася як звичайна домогосподарка: гралася з дитиною, годувала й доглядала, готувала й прибирала. Наш дім завжди був чистий і затишний, а холодильник — повний. Лише за садом доглядав я. Але як тільки Тео засинала, Персефона кожну хвилину присвячувала своєму особистому зростанню. Навіть зараз. 

Я спостерігав за її плавними, граційними й навіть дещо сексуальними рухами. Вона не збирала своє розкішне волосся під час занять спортом, воно так і спадало платиновим водоспадом. На ній звичайний спортивний топ, який підкреслював її повні груди, і чорні легінси, які облягали її ноги, неначе друга шкіра. У неї чудові сідниці.

Її тренування закінчилося, вона попрощалася з тренеркою й завершила відеовиклик.

— Привіт, коханий, — вона хитро усміхнулася мені й підійшла, щоб обійнятися.

— Привіт.

— Я скучила за тобою, — її дихання лоскотало мою грудну клітку.

Я усміхнувся їй у маківку. 

— Ти маєш особливо сексуальний вигляд у цьому костюмчику, — прошепотів я, вдихаючи аромат її волосся: шампунь і ледь вловні нотки її парфумів. 

Вона торкнулася моїх губ своїми й миттєво відсторонилася, наче граючись.

— Тео спить… може… поки вона спить, ми б трохи розважилися? — її спокусливий шепіт змусив мою шкіру горіти під кожним її подихом.

— Ти завжди знаєш, як підняти мені настрій, — ствердив я, нахилившись, аби вкрасти з її губ ще один поцілунок, бездонний і пристрасний.

Вона, як завжди відповідала з такою відданістю, неначе від цього залежало її життя. Я пройшовся долонею по її спині, відчуваючи кожен вигин, кожнісінький м’яз, напружений після тренування. Персефона стала навшпиньки, заплутавшись пальцями в моєму волоссі. Недовго вагаючись, я легко підхопив її від чого вона здивовано охнула. Її обличчя, розпашіле від бажання, відображало всю гаму емоцій.

— А ти подумала, чи ми встигнемо? — запитав я, цілуючи лебедину шию. — Тео може прокинутися будь-якої миті.

— Але ж ми завжди ризикуємо і цей ризик завжди винагороджується, — з викликом усміхнулася вона, нахиляючи голову й надаючи мені більше місця для пестощів.

Замість відповіді я відніс її на другий поверх, ми мало не почали кохатися вже на сходах, але це було б дещо небезпечно, тому довелося донести наше бажання аж до спальні. Я підштовхнув Персефону до ліжка, роздягаючи то її, то себе. У цьому хаосі вирувала пристрасть.

І ввійти в неї, таку покірну й лагідну, було неначе побачити небеса. Вона блаженно зітхнула, прикривши очі. Ми з’єдналися не лише фізично, але й духовно, я чув, як важко б’ється її серце. 

— Здається, пані Карден, у вас аритмія, — промуркотів я їй на вушко, різко штовхнувшись у її лоно.

Її очі широко розкрилися, з губ злетіло протяжне “О”. Я не знаю, що викликало в неї таку бурхливу реакцію: мої рухи, слова чи її шалені фантазії.

— Дивно, раніше такого ніколи не було. Що ви порекомендуєте, докторе Карден? Є якісь ліки проти цього недугу?

— Полежте трохи, — лукаво прошепотів я, хоча мені вже кортіло звалитися на неї.

Персефона усміхнулася. У її очах відобразився клондайк емоцій: кохання, пристрасть, відданість і навіть легкий відтінок непокори.

— Лежати й не рухатися, поки ви мене лікуєте, докторе? — її питання звучало з викликом, я відчув, як вона підняла стегна мені назустріч.

— Усе правильно, пані Карден, — я смакував своє прізвище, звертаючись до Персефони. — Хоча… я не проти, аби ви трохи порухалися. Спорт корисний для серця, а у вас нема протипоказань. Знайдіть вид спорту, який вам до вподоби.

У її лукавих блакитних очах спалахнув вогник зухвалості, її рухи ставали вимогливими й наполегливими, але водночас вона слухняно приймала мене глибоко всередині. 

— Думаю, я вже знайшла свій улюблений вид спорту, — зітхнула Персефона, пестячи мої плечі й руки. 

— Це дуже добре, пані Карден, — прошепотів я, легко прикусивши її вухо. — От тільки мені здається, що у вас не лише аритмія. 

Вона здригнулася від близького оргазму й усміхнулася, важко дихаючи.

— Що ще, докторе? Ви помітили ще якісь симптоми?