Читати книгу - "Лімбо Сонне Царство, Андіона Гобой"

Проте є й таке, що Луціана могла бути в сні іншої людини. Створена реальність або спогади з Наві тої людини - в пригоди такі вона любила окутатися з особливим інтересом. Звісно вона могла сама створити подорож зі сценарієм угодним їй і призвати туди об’єкт, але набагато приємніше коли той об’єкт сам являється ініціатором.

Цієї ночі в Лімбо її суджений зробив те, про що вона мріяла в Наві. Він створив сон, де вони вінчалися. Місце події-чаклунський світ, де Луціана мріє жити з коханим. Вони трималися за руки і дивилися на феєрверки в небі, які запустили в їх честь. Зібралося багато людей, грала музика і всі танцювали. Навіть вороги раділи за них, адже то була його подорож і він там все контролював й тому підчинив їх своїй волі. Вона була щаслива і дуже, коли дивилася як люди радіють їхньому щастю а вороги були у їхній владі. Самі ж Луціана та її суджений були в інших тілах, тож і він навчився змінювати облик, як хамелеон. Потім і вони танцювали, не розмикаючи рук увесь час й Луціана вплинула на сон аби він «жив» подальше.

Цілий день в Наві вона потім ходила з посмішкою на обличчі. І в неї було відчуття, що все буде добре і таки правда нічого поганого не сталося в наступні дні. Якщо не рахувати дрібниць, але то було за кілька днів до сна, а опісля сна погане дійсно не ставалося: адже він так уміє-зробити щасливою, заспокоїти розум і принести хороші події на довгий час. Вона уміла літати не лише в снах, але й наяву і то було лише завдяки коханому.

Погане ставалося лише, коли були попереджувальні сни про небезпеку або про темні часи які мали настати. Наче таке й снилося час-від-часу та Луціана вирішила не давати всякими силами поганому статися, їй непотрібні були забобони в її житті. І сон, де грала дуже печальна мелодія вона проігнорувала, бо то не могло стосуватися її майбутньої дитини яку вона хотіла спробувати завести з коханим, після стількох років марних намагань..але то вже інша історія.