Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Матвій відклав ніж і подивився у вікно, після чого сказав:
-Хлопчики повернулися.
Я посміхнулася. Це звучало доволі мило.
Корній зайшов на кухню з двома пакетами в руках.
-Люди в супермаркеті начебто зовсім збожеволіли. Готові повбивати одне одного за гриби зі знижкою. - Він говорив це таким засмученим голосом, що я пошкодувала про те, що не погодилася поїхати разом із ними за покупками.
-Я тобі казав, поїдьмо в Рокленд, там дорожче, але немає натовпу дурнуватих любителів грибів...-За Корнієм на кухню зайшов Малайя ще з двома пакетами. -Тим більше мені треба уникати місць великого скупчення людей.
Корній закотив очі.
-Я казав тобі сидіти в машині, ти не захотів.
-Піду решту заберу. - Поставивши пакети на стіл, зітхнув Малайя і вийшов із кімнати.
-Все нормально? -Не без хвилювання запитала я. Від розмови з Матвієм залишився якийсь неприємний осад. Не те, що б я почала боятися Малайю, просто мені чомусь захотілося запитати в Корнія, чи все гаразд. Корі схилив голову на бік і повів плечима, ніби "а чому має бути ненормально?". Матвій підсунув до себе один із пакетів, маючи намір почати розкладати продукти по холодильниках.
-Може, ми цим займемося самі, а ти проконтролюй, чи там все гаразд... - Поглядом, вказуючи на двері в приміщення загальної кухні, запропонувала я. Чоловік розплився в усмішці.
-Я сподівався, що ти це скажеш, Віквея.
Матвій швидко вийшов з їдальні, і ми з Корнієм почали розпаковувати покупки. Я виймала продукти з пакету, хлопець розкладав їх по поличках холодильника.
- Завтра, - Малайя увійшов до кімнати, несучи ще два пакети з закупами. - Мені доведеться вас залишити на деякий час.
- Надовго? - Корі взяв один із пакетів з рук хлопця і поставив його на стіл.
- Післязавтра, ближче до вечора, планую радувати вас своєю присутністю. Можете постаратися залишитися в живих до мого повернення? - Малайя говорив абсолютно серйозно, без найменшого сарказму в голосі.
- І як ми справлялися з усім самі до твоєї появи в нашому житті? - награно здивувався Корній, кумедно витягнувши обличчя і поклавши долоню на місце, де, за задумкою нашого Творця, повинне знаходитися серце, якщо у Воронів воно розташоване там, де й у людей.
- Сам не розумію, - єхидно посміхнувся Малайя і похитав головою, спостерігаючи за виставою, влаштованою Корі.
- Тобі ніколи не казали, що ти занадто впевнений у собі? - запитав Корній, примруживши очі.
Лікан зробив вид, ніби обмірковує відповідь на настільки геніальне запитання.
- Ні, - через деякий час відповів хлопець, підморгнувши Корнію. - Казали тільки, що я ідеальний і маю дуже красиві, кольору вранішнього туману, очі.
Корі закотив свої не менш привабливі очі, кольору зеленого моху, мені так подобається, коли він так робить, і лукаво посміхнувся.
- Тобі сказали неправду.
На столі задзвонив мій телефон. Дзвонив Олександр.
- Так, все нормально. Так, з Малайєю в кав'ярні. Скоро будемо.
- Нам потрібно їхати, - закінчивши розмову, звернулася я до Малайї. Він в знак згоди кивнув головою, після чого, показуючи на пакети, запитав у Корнія:
- Сам впораєшся? - і єхидно посміхнувся.
Корі похитав головою "дуже смішно" і показав хлопцеві середній палець.
- Як малі діти, чесне слово, - сказала я, крізь сміх і поклавши телефон до кишені, поцілувала Корнія в щоку.
- До завтра, красеню.
Малайя ображено закусив нижню губу. Коли він так робить, стає схожим на Коді Крістіана в дитинстві.
- Мене ти красенем не називаеш.
- Тебе я називаю спокусливим звіром, поза очі звісно. Ходімо вже. - Взяла хлопця за рукав джинсової куртки і потягла в бік дверей, котрі ведуть в приміщення загальної кухні, аби попрощатися з Матвієм.
- Хоч хтось оцінив мене по достоїнству. - Лукаво посміхнувся Малайя і підморгнув Корнію, котрий, хитаючи головою, дивився нам слід.

Крістіан, як виявилося, знайшов своє справжнє призначення в житті. Хлопцеві настільки сподобалося працювати в барі, що він зголосився допомагати Матвію в кав'ярні щодня. 
- "Тим більше, попереду 3 місяці літніх канікул, і батькам не доведеться пояснювати, чому я постійно там знаходжусь..." - Майкс пояснював причину свого рішення, жестикулюючи руками і час від часу поглядаючи на мене поверх спинки водійського сидіння.
- "Слідкуй, будь ласка, за дорогою..." Малайя, підперши рукою підборіддя, спостерігав за хлопцем, роблячи зацікавлений вигляд. Збоку це виглядало так, ніби він дрімав з напівзаплющеними очима.
- "Дослухаюся, татку." - Кріс з силою схопився за кермо і витріщив очі на дорогу перед собою, після чого голосно розсміявся.
- Заспокойся, я керую автомобілем з 14-річного віку.
- А в дерево то не ти в'їхав минулого року? - З сарказмом сказав Малайя, невинно плескаючи віями.
- То я навмисне, щоб Віквею вразити. - Підморгнув мені Майкс у дзеркало заднього виду.
Малайя закотив очі.
- Ну дурне, що тут скажеш.
- Слухай, я все час хочу запитати, - з якоюсь нерішучістю в голосі сказав Крістіан, звертаючись до Малайї через деякий час.
- І? - Прозвучало як "запитуй".
- А обов'язково було вбивати тих перевертнів? Матвій сказав, що ми просто потрапили не в те місце і не в той час, це не був запланований напад.
Мене, чесно кажучи, теж хвилювало це питання, але я чомусь не наважувалася його висловити. Я вже говорила, що мені було шкода тих істот, а зважаючи на те, що ще зовсім недавно вони були звичайними людьми, які також потрапили не в той час і не в те місце, шкода була вдвічі більше...
- Не обов'язково. - Малайя говорив абсолютно спокійним голосом, з йому притаманною байдужістю, дивлячись на дорогу перед собою.
- "Можна було спробувати їх вирубити, зачекати, поки вони перетворяться назад на людей, і..." - Крістіан замовк, не договоривши.
- "Саме так, "і"..." - Малайя підняв брови.
- "Перевертні мають сильний зв'язок з Чистокровним, який їх перетворив, подібно до зв'язку батька і дитини; той, хто створив тих, відчуває, що вони мертві, якби були живі, безсумнівно, він почав би їх шукати і, рано чи пізно, знайшов."
-Тіберій, відчуваючи, що його вовкулаки мертві, все одно розуміє, що в лісі вони зіткнулися з кимось настільки сильним, що зміг вбити трьох величезних вовків і залишитися живим... З кимось із Земель. - У розмову хлопців втрутилася я. - - Краще нехай він підозрює, аніж знає напевно, що його перевертнів вбили Білий Вовк і хлопець з крилами. - Продовжив мою думку Малайя. - - Згодна. - Розчаровано видихнула я, приймаючи безвихідність ситуації. 
- Враховуючи, що Білий Лікан в Землях один-єдиний.
Малайя заплющив очі.
- Я не можу допустити, щоб Тіберій дізнався, що я знаходжуся у цьому світі, у мене є на це вагомі причини, тому мені доведеться вбити кожного, хто може йому про це розповісти.