Читати книгу - "Змії вміють кохати, Любава Волошин"

 Ровенна сиділа в своїй кімнаті у вежі і дивилась на гладь Темного озера. Відблиски місяця робили  поверхню води неймовірно привабливою, хотілось пірнути з головою під воду і втекти  від рутини і вічних проблем.

Її турбував розлад у стосунках з товаришами,їхня єдність зникала,а погляди почали розходитись.

Факультети врятують школу та наврядчи врятують стосунки.

Найбільше її турбувала дивна поведінка Салазара. Він відсторонився найсильніше і той його дивний рух паличкою при будівництві школи. Ровенна підозрювала,що Салазар вніс якісь зміни у конструкцію та так і не зрозуміла яку. 

Він зник на декілька днів, а після того як вони зустрілись виглядав далеко не так як раніше. Щось змінилось у погляді, у обличчі. Він лякав її і здається Хельга також відчувала цю зміну. Про те що Хельга емпат незнав ніхто крім Ровенни і вона пообіцяла зберегти цю таємницю. 

Реакція подруги змусила Ровенну поринути у роздуми ще сильніше. А ця ідея про артефакт, чорт його забери вона поняття білого не мала щоб їй зробити.

Місяць повільно повз по небу і на вулиці займався ранок, а Ровенна навіть не зімкнула очей. Їй захотілось вийти на зовні і вдихнути свіжого повітря.

Вона рухалась берегом озера,повільно міряючи землю кроками. На вулиці знявся вітер, він був холодним і приймав до кісток,а вона не взяла з собою ні плаща ні капелюха.

-" Капелюх..."- усмішка усяяла її обличчя. 

Як же раніше вона не догадалась про це. Гостроверхий капелюх був одним із древніх символів чарівника, його легко використати для будь якої людини. Головне тепер все правильно зробити і тоді питання з розподілом буде вирішене.

                                       ************

Салазар пив каву. Цей гіркий напій не приносив йому задоволення,однак гіркота не давала йому заснути і здавалось наповнювала енергією. Він був втомленим, йому хотілось  знову закритись у Таємній кімнаті поруч з Оніксом і віддатись чарам, присвятити їм весь час.

Образа досі глодала його душу,  однак він вже потроху відходив і в голові дедалі менше виникали думки  про криваві сцени розправи над Вінсентом. Він  не опуститься до того,щоб забруднити руки об таких людей, вони були не гідні його.

В кімнату вибігла Ровенна, вона несла в руках гостроверхого капелюха і на її обличчі сяяла посмішка.

-" Ніхто не хоче приміряти?"- підморгнула вона їм.

-" Невже?"- Годрик з подивом дивився на Ровенну.

Салазар і сам був здивований тим як швидко Ровенна вирішила питання розподілу.

Хельга підійшла до Ровенни. 

-" Сядь на стілець."- підказала їй Ровенна.

 Вона повільно,затамувавши подих, поклала капелюх на голову Хельги.

Тканина капелюха чудернацько просіла і на ньому виступили риси химерного обличчя.

-" Вельми приємно мати справу з такою головою."- розмірено вимовив капелюх.

Годрик вражено осів на стілець, а сам Салазар навпаки ошелешений побаченим підійшов поблище.

-" Як цікаво... Розум, доброта, чуйність, неабияка самовіддача.."- капелюх все говорив і говорив.

-" Запам'ятай ці риси і всіх хто буде наближений до також типажу відправлятимеш на Гафелпаф."- промовила Ровенна.

-" Усе ясно."- капелюх замовк.

-"Салазаре,раз ти вже тут присядь, треба щоб капелюх прочитав і тебе."- Ровенна зняла капелюх з Хельги і вправно одягнула на нього.

-" Гординя, хитрість, амбітність..."- капелюх читав Салазарові риси характеру.

-" Чиста кров. Я хочу щоб на мій факультет обертали аристократів з чистою кров'ю."- Салазар перебив капелюха.

-" Чиста кров?"- перепитав здивовано капелюх.

-" Так."

-" Я запамятаю це."- обмовився капелюх.

Слідуючим став Годрик.

-" Відвага,готовність на самопожертву,  однак присутня і легковажність і зайвий запал."- капелюх замовк.

-"Ну ось,- вимовила Ровенна,- тепер капелюх буде розподіляти учнів за нашими основними рисами характеру і побажаннями на факультети імен Годрика Грифіндора, Хельги Гафелпаф, Салазара Слизерина і Ровенни Рейвенклов. Пропоную для додаткового різноманіття додатні відмінні кольори у форми."

-" Чудова робота та ідея."- похвалила подругу Хельга.

-" Пропоную приступити до справ. Скоро в цій школі буде чутно дитячий сміх. "- усміхнувся Годрик.