Читати книгу - "Червоний РубІн , Arachne "

— Ось тут ми вийдемо на поверхню, — сказав Йоаким, озирнувшись назад, щоб переконатися, що їх ніхто не переслідує. — Звідси вже можна зв'язатися з вашими людьми.

Фредерік подивився на нього з вдячністю.

- Тепер головне - вибратися звідси живими і довести справу до кінця.

Вони обережно підійшли до виходу, і світло, що пробивалося через тріщини в старій кладці, поступово ставало яскравішим. Фредерік першим визирнув назовні, щоб переконатися, що все чисто. Навколо був занедбаний двір, заросли мохом і травою, прихований від чужих очей за високими стінами. Тиша здавалася глухою, лише зрідка чути було звуки далекого міста.

— Начебто все спокійно, — прошепотів Фредерік, роблячи крок уперед і виймаючи рацію з кишені.

Елін і Йоаким пішли за ним, насторожено озираючись. Елін притиснула до вуха свій навушник, намагаючись вловити якісь звуки від своїх колег.

- "Це Елін, ми вибралися на поверхню. Повторюю, ми живі і знайшли Йоакіма", - сказала вона, надсилаючи повідомлення команді.

Рація зашипіла, і за кілька секунд вони почули голос Еріка, наповнений полегшенням:

- "Слава Богу! Ми вас шукали. Ми вже близько, тримайтеся там, підмога на підході."

Фредерік глянув на Елін, яка опустила рацію і кивнув їй.

— Тепер вони знають, що ми гаразд. Залишилося дочекатися наших і не потрапити в неприємності, — сказав він, напружено вдивляючись у провулки.

Йоаким важко зітхнув і притулився до стіни, втома давалася взнаки.

— Тепер все залежатиме від того, як швидко вони прийдуть, — сказав він, перевівши погляд на сестру. — Масони так просто не залишать спроб повернути рубін. Навіть якщо у нас є невеликий відрив, він може зникнути будь-якої хвилини.

Елін кивнула, напруга в її тілі не спадала, хоча вона намагалася виглядати спокійною.

— Головне, що ти тепер із нами, — сказала вона, глянувши на брата. — Ми не зупинимося, поки не покладемо край цієї історії.

Фредерік знову подивився на рацію і передав повідомлення елітним підрозділам "Крило Одіна" та "Валькірія":

— "Це Фредерік. Ми вийшли на поверхню і знайшли Йоакіма. Потрібна підтримка на периметрі. Координати відправлені. Прийом.

Відповідь прийшла миттєво:

- "Прийнято. Відправляємо групу на вашу точку. Тримайтеся, ми на шляху."

Фредерік повернувся до Елін та Йоакіма.

- Тепер тільки чекати, - сказав він, поправляючи свій ремінь спорядження. — Вони будуть тут за кілька хвилин.

Фредерік напружився, почувши шум, що наближається. Він швидко підняв руку, даючи сигнал Елін та Йоакіму залишатися на місці. Його погляд був прикутий до провулку, звідки пролунали кроки.

- Назад, - прошепотів він, трохи зрушивши, щоб закрити Елін і Йоакіма собою.

Елін, стиснувши зуби, ступила назад разом із братом, намагаючись не видавати жодного звуку. Йоаким, тримаючи рубін у кишені, вдивлявся в тіні, розуміючи, що саме за ним вони полюють. Масони не зупиняться ні перед чим.

Кроки ставали голоснішими, і незабаром у полі зору з'явилися кілька фігур у чорних костюмах, що швидко наближалися до їхнього укриття. Їхні рухи були швидкими та впевненими — це були професіонали, які звикли до подібних операцій. Вони рухалися мовчки, як тіні, озираючись на всі боки, явно шукаючи щось чи когось.

— Це вони, — прошепотіла Елін, стиснувши Йоакимову руку.

Фредерік обернувся і швидко глянув на сестру та брата.

— Тримайтеся за мною. Якщо щось піде не так, біжіть до найближчого укриття. Не озирайтесь. Я їх затримаю.

Він дістав пістолет і став напоготові, трохи прикрившись виступом стіни. Він знав, що часу замало — якщо масони зрозуміють, де вони знаходяться, бій неминучий. Але вони мали шанс на перемогу, якщо вони протримаються до прибуття підкріплення.

Шум машин посилився, і за кілька секунд з'явилася чорна машина, що плавно зупинилася з іншого боку вулиці. Двері відчинилися, і з неї вийшли ще кілька людей.

- Треба йти, - прошепотів Йоаким, розуміючи, що кількість противників збільшується. — Якщо вони нас знайдуть, ми не матимемо шансів.

Фредерік стиснув зуби, стежачи за кожним рухом.

— Стривай, — сказав він тихо. - Ми ще не програли. Підтримка має бути тут із хвилини на хвилину.

Масони, розділившись на групи, почали прочісувати територію, і один з них, здавалося, прямував до них.

Раптом рація Фредеріка зашипіла, і почувся голос:

- "Це капітан "Крила Одіна". Ми на місці. Бачу противника. Готові до операції."

Фредерік зітхнув з полегшенням і, не відводячи очей від масона, що наближається, коротко сказав у рацію:

- "Починайте."

Тієї ж миті на вулиці пролунали звуки швидких кроків, потім крики і шум сутички. "Крило Одіна" спрацювали блискавично, атакуючи масонів з флангів, змусивши їх розгубитися.

Фредерік, скориставшись моментом, жестом показав Елін та Йоакіму рухатися вперед.

- Ходімо! — кинув він і рушив за ними, не відпускаючи зброї і оглядаючись на сутичку, що зав'язалася.

Перестрілка почалася стрімко. Масони, приголомшені раптовою атакою підрозділу "Крила Одіна", відкрили вогонь, але їх вишкіл виявився незначним у порівнянні з елітними бійцями корони. Простір між стінами тунелів сповнився гуркотом пострілів, луною віддаючись у кожний кут.

Фредерік, залишаючись на місці, прикривав Елін і Йоакіма, кожен його постріл був точний і безпомилковий. Він діяв холодно та методично, не дозволяючи емоціям взяти гору.

— Тримайся за мною! — крикнув він Елін, дивлячись, як Йоаким міцно тримає сестру за руку, намагаючись не видати занепокоєння, що охопило його.

Група масонів, що оточила їхню позицію, швидко почала втрачати перевагу. Один за одним їхні бійці падали під точними пострілами "Крила Одіна", але, незважаючи на це, вони продовжували запекло чинити опір, відчайдушно намагаючись виконати свою місію - захопити Йоакіма і рубін.

Капітан "Крила Одіна", віддавши короткий наказ, повів свою команду в лобову атаку, прорвавши блокаду. Масони почали відступати, втрачаючи бійців. Зрозумівши, що чисельна перевага виявилася не на їхньому боці, вони змушені були ухвалити рішення — відступити.