Читати книгу - "Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой"

в рамках» — погодься, не надто типовий для Джонні вислів. Я запідозрив щось, а потім закинув вудку — мовляв, зараз працюю над повторним розслідуванням «Нічної сови», а ті перелякалися і давай з мене ржати, мовляв, геть здурів — на Собачника «Нічну сову» повісити хочеш. Я вийшов звідти, погнав до таксофона, зв’язався із «Пасіфік Коуст Беллс» і попросив простежити всі дзвінки з ресторану у найближчі чверть години. Словом, дзвонили звідти двічі — до Дот Ротштейн, подружки Дадлі та кузини Тайтелбаума, та власне додому до Дадлі.

— Срань господня! — промовив Вінсеннс.

Ед потягнувся до пістолета, але відсмикнув ріку.

— Докази маєш?

Вайт видихнув у вікно дим.

— Якщо це зробили не ті чорномазі, значить, машина на стоянці біля «Нічної сови» — це підстава. Я пішов до архіву і перевірив реєстрації автомобілів за квітень 1953-го, тільки тепер дивився білих, а не чорних. 10 квітня 1953-го Дот Ротштейн купила сірий «меркурій». Ім’я фальшиве, адреса фальшива, але ця тупа сучка дала свій справжній номер телефона.

Вінсеннс отетеріло дивився на Бада. Ед ледве стримувався, аби не заволати на все горло: ДАДЛІ.

— Перед самою «Нічний совою» я якось затримався допізна у відділку «Голлівуд». Внизу була вечірка, когось проводжали на пенсію і запросили грати Спейда Кулі із групою. До речі, Барта Перкінса я там теж бачив. Ось ще теорія: був же в нас такий Мел Лансфорд, колишній поліцейський, забута жертва «Нічної сови», який більшу частину своєї поліцейської кар’єри пропрацював у відділку «Голлівуд». Можливо, хтось із убивць мав зуб на Лансфорда. Чи міг того вечора Перкінс забрати із картотеки записи про Лансфорда? Чи могли змовники дізнатися в них, що Лансфорд регулярно зависає у «Нічній сові», і спеціально призначити Кеткартові або його двійнику зустріч саме там, щоб одним пострілом убити, так би мовити, двох зайців.

— Коли ми вперше розслідували «Нічну сову», Дадлі доручив мені перевірку Лансфорда — мабуть, думав, що я лох, який нічого не знайде. І знаєш що? В архівах його справи не було. Так що мені ця теорія видається імовірною.

Ед знову ледве не закричав, але стримався.

— Фіск розповів мені про те, як у Петчетта опинився вкрадений у Коена/Драґни героїн, і про те, як він із іще якимось невідомим чуваком — тепер-то можна припустити, що це був Дадлі — штовхав цей героїн. Я точно знаю, що свого часу Дадлі наглядав за угодою Коена із Драґною, і вже багато років ходять чутки, що того типа, який вкрав товар, пришили за наказом Дадлі. Фіск мені розповів, що більша частина героїну опинилася врешті у Петчетта — дещо від братів Енґлеклінґів та їхнього батька, дещо — від цього невідомого, очевидно, Дадлі. Окей, розібралися, але мене тепер цікавить ось що: чи працював на Дадлі Мел Лансфорд? Чи це було тоді, коли Дадлі прибрав до рук той героїн?

Вайт похитав головою — таке йому на думку не спадало.

— А ну, розкажи мені детальніше, може я тоді зрозумію… Дадлі вічно триндів про утримання злочинності в рамках і про те, що заспокоїти всіх чорномазих — це цілком могло бути про боротьбу за ринок збуту героїну.

— Гаразд, із цим ніби розібралися, — підсумував Ед. — Джек, а ну, спробуй пов’язати із тим, що зараз почув, те, що вдалося розкопати про Ґолдмана/Ван Ґелдера.

Сміттє-Джек піднявся, тримаючись за поручні ліжка.

— Окей, припустімо, Дейві Ґ. змовився із Дадлі, Стомпанато, Кікі, Ваксом та Дот. Я не можу зрозуміти, як хтось із них міг довіритися такому придурку, як Собачник Перкінс, але чорт із ним. Так чи інакше, усі вони змовилися проти Мікі Коена. Вайте, ти цього не знаєш, але Ґолдман встановив прослушку в камері Мікі в Мак-Нілі. Закладаюся, що Дадлі із друзями від самого початку були із Дейві, але гаразд — до біса їх. Хай там як, Дейві підслухав розмову Мікі з братами Енґлеклінґами про план продажу порнографії Дюка Кеткарта.

— Честер Йоркін повідомив, що той, хто передав Петчетту героїн, — підняв руку Ед, — припустімо, це був Дадлі, — знався на порнографії і мав «список багатих збоченців та зв’язки у Південній Америці». Мені завжди було цікаво, наскільки реально підняти великі гроші на порнографії, хоча, враховуючи зв’язки Дадлі, це цілком імовірно.

— Продовжую, — сказав Джек, — після війни Дадлі кілька років працював в Управлінні стратегічних служб у Парагваї, а у 1939-му чи близько того працював у Відділі моралі, так що і зв’язки в Південній Америці, і контакти всяких збоченців у нього були. Отже, Ґолдман розповів Сміту і Стомпанато про порнуху. Усім, особливо Даду, ця ідея сподобалася, і вони вирішують віджати справу. У той же час Дейві Ґолдман — не знаю, чи з власної ініціативи, — відправляє Ван Ґелдера, який навідувався до нього у в’язниці, поговорити із Кеткартом. Ван Ґелдер вирішує віджати у Кеткарта і сутенерський бізнес, і порнуху. Дейві знає його в обличчя, але ті, що на волі, ніколи його не бачили. Він розуміє, що дуже схожий на Кеткарта, і може видати себе за нього та укласти угоду сам. Він сподівається, що, коли з’ясують, що він видав себе за Кеткарта, Ван Ґелдер буде вже далеко, і Дейві його не дістане. Тому Ван Ґелдер переїхав у Сан-Бернардіно, поближче до братів Енґлеклінґів. Там він починає зустрічатися із Сью Леффертс і вбиває Дюка. Йому відомо ім’я принаймні одного з цієї компанії — саме цій