Читати книгу - "Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри"

не наближатись до ургала. Він хотів виснажити його постійним рухом, але той виглядав так, ніби поєдинок тільки-тільки почався. Тоді Роран збагнув, що час грає проти нього. Словом, якщо він хотів перемогти, то бій треба було закінчувати не зволікаючи. І Міцний Молот вирішив спровокувати напад Яборга. Він відійшов у найдальший закуток квадрата й почав кепкувати з ургала.

— Ха! — сказав Роран. — Ти жирний і неповороткий, ніби стара корова! Ямборгу, ти й справді не можеш мене впіймати чи твої ноги зроблено із сала? Поглянь, як тебе пошила в дурні звичайна людина! На місці твоїх побратимів я б відрізав тобі роги за те, що ти так осоромив свою расу! А ваші жінки… Що вони про тебе скажуть, неповороткий бевзю?

Яборг відповів на його слова оглушливим ревом і побіг на юнака, трохи розвернувши тіло, щоб розчавити Міцного Молота всією своєю масою.

Роран тим часом відскочив убік і хотів був схопити супротивника за правий ріг, та промазав і впав на середину квадрата, до крові обідравши коліна. Він подумки вилаявся й, не гаючи жодної секунди, знову схопився на ноги.

Ургал зупинився всього за мить до того, як його величезна маса могла винести його за межі квадрата. Потім він різко крутонувся, розлючено зблиснувши на юнака своїми маленькими жовтими очицями.

— Гей ти, недоумку! — загукав до нього Роран, показавши язика й зробивши всі образливі жести, які тільки міг згадати. — Мені здається, що ти не впіймав би й оцієї ось верби!

— Помри, людино! — загорлав тоді Яборг і стрибнув на Рорана, простягнувши вперед руки.

Юнак прудко кинувся ліворуч, відчувши, як два ургалові нігті залишили на його ребрах довгі криваві смуги, а потім підстрибнув угору й повис на одному з рогів свого супротивника. Перш ніж ургал устиг хитнути головою, щоб скинути Міцного Молота на землю, той устиг схопити його й за другий ріг, а потім, напруживши всі сили, смиконув голову Яборга на себе й повалив його на землю. Щойно груди ургала торкнулись землі, юнак миттю став правим коліном йому на плече. Ургал брикався ногами, щосили намагався вирватись із Роранового захвату, але той навіть не думав його відпускати. Міцний Молот зіперся однією ногою на камінь і вивернув голову Яборга так, що якби на його місці опинилася людина, то в неї вже давно скрутилися б в'язи. Долоні юнака, вимащені в слизький жир, щомиті могли зісковзнути з ворожих рогів й через це йому було вдвічі важче тримати свого супротивника.

На якусь мить Яборг розслабився, а потім відштовхнувся від землі й звівся разом із Рораном на ліву руку. Юнак затремтів від напруги, налягаючи на ургала всією своєю масою. Так тривало десь півхвилини, а потім ургалова рука таки підкосилася, й він знову впав на черево.

Обидва супротивники дихали так важко, ніби пробігли наввипередки кілька сотень ліг. Щетина ургала впивалася в тіло Міцного Молота, мов розпечений дріт, по спині юнака стікали струмочки поту. Вони потрапляли в тріщини на шрамах і робили біль просто нестерпним.

Сяк-так перевівши подих, Яборг знову брикнув ногами й заборсався в пилюці, наче риба, що потрапила на гачок, та Роран, зібравши всі свої сили, не відпускав величезного ургала. Зрозумівши, що так діла не буде, Яборг перестав брикатися ногами, а натомість почав відчайдушно крутити головою, сподіваючись бодай таким чином виснажити Міцного Молота.

Невдовзі супротивники застигли без руху, дослухаючись до дзижчання мухи й протяжного реву бика.

Так пройшло кілька хвилин. Затерплі Роранові руки повільно обертались на камінь. Юнак почав задихатися. Шрами на його спині боліли так, що здавалося, ніби з нього злізе шкіра, варто лиш зробити бодай один необережний рух.

Міцний Молот не знав, скільки ще зможе протриматися. «Чорти б його побрали, — подумав юнак, — невже він ніколи не здасться?» І в цю мить голова Яборга дрібно затремтіла. Схоже було на те, що в ургала звело м'язи шиї. Він відчайдушно заревів, а потім прошепотів хриплим голосом:

— Убий мене, Міцний Молоте. Я не можу тебе перемогти.

Юнак іще дужче вчепився йому в роги:

— Ні… Якщо ти хочеш умерти, то пошукай кого іншого, хто тебе вб'є. Я бився за твоїми правилами, а тепер ти мусиш прийняти мої. Скажи всім, що ти здаєшся. Скажи, що утнув найбільшу в житті дурницю, коли кинув мені виклик. Зроби це, і я тебе відпущу. Інакше я триматиму тебе стільки, скільки зможу, нехай навіть цілу вічність.

Тоді Яборг зробив останню відчайдушну спробу звільнитись. Але сили невпинно покидали його. Іще якусь мить він продовжував борсатись у пилюці, а потім прохрипів:

— Це надто велика ганьба для мене, Міцний Молоте. Благаю, убий мене.

— Я не належу до твоєї раси, тож не збираюсь підкорятися вашим звичаям, — відповів Роран. — А якщо хтось почне глузувати з тебе, то скажи, що тебе переміг Міцний Молот, брат Ерагона, самого Убивці Тіні! І повір, вони вмить проковтнуть свої язики.

Збігло ще кілька хвилин. Яборг так нічого й не відповів.

— Ну то як? — загорлав Роран, щосили смикнувши супротивника за роги.

Тоді ургал голосно, щоб усі чули, проревів:

— Гар! Нехай прокляне мене Сварок! Я здаюсь! Дарма я кинув тобі виклик, Міцний Молоте! Ти гідний бути нашим ватажком.

По цих словах люди вдарили своїми мечами об щити й радісно загукали, а ургали мовчки затупцяли на місці, немов відчуваючи сором за свого побратима.

Тоді Роран із задоволеною посмішкою відпустив роги Яборга й відкотився від ургала вбік. За мить, почуваючись так, ніби його ще раз відшмагали батогом, Міцний Молот повільно звівся на ноги й пошкандибав з квадрата до Карна.

Коли маг накинув йому на плечі ковдру, юнак аж скривився, бо по його спині пробіг вогонь болю. Карн тим часом подав командирові міх із вином і, посміхаючись, мовив:

— Після того як він збив тебе з ніг, я був певен, що ти не виживеш. Здається, я знову недооцінив тебе, Роране, еге ж? Ха!.. Це була найкраща бійка, яку мені доводилося бачити за все своє життя. Схоже, ти перша людина, яка зійшлася з ургалом у чесному поєдинку.

— Хтозна, — відповів Роран, жадібно приклавшись до вина. — Але я цілком можу бути першою людиною, якій після цього вдалося вижити. — Коли Карн весело зареготав, юнак і собі ледь помітно посміхнувся.

Потім він звів очі на ургалів, що скупчились довкола Яборга й тихо про щось із ним перешіптувались, доки один із них стирав з його тіла залишки ведмежого жиру. Усі вони виглядали пригніченими, проте Міцний Молот не помічав на