Читати книгу - "10 успішних українських брендів"

Дуже важливе лідерство. Моя формула успіху — лідерство плюс інновації. Тільки лідери можуть розвивати компанію. Лідерство — це стан душі. Менеджер — це посада, він має контролювати, організовувати, мотивувати. А лідер — це якість. Лідер має візію, силу волі досягнути успіху, він веде за собою людей. Класно, коли менеджерські посади займають лідери. Вони мають бути на всіх рівнях. Керівник компанії — лідер великого масштабу, менеджер проекту — теж лідер.

— А коли Ви зрозуміли, що є лідером?

— Я ж казав, я — математик. Коли вчив математику, у мене не було в голові розуміння лідера, просто над цим не задумувався. Потім крок за кроком воно приходило.

— Що в житті дає Вам найбільше задоволення ?

— Творчість. Я люблю щось творити. Як математик я й дотепер розв’язую різні задачі нестандартними способами. Спершу були математичні, потім програмістські, тепер — бізнесові.

— Чим для Вас є професійність?

— Буває, дивлюсь презентацію і чую: «Ой, цей слайд ми не будемо дивитися, а це не важливо». Якщо ти цей слайд не хочеш показувати, то викинь його з презентації; якщо таким дрібним шрифтом написано, що не хочеш, аби читали, то забери його. Я не перфекціоніст, але мене дратує, коли люди непрофесійно підходять до того, що вони мають зробити професійно.

Я вважаю, що в кожному напрямку успіху досягають професіонали. Якщо ти записався в менеджери, то будь добрим менеджером, у програмісти — будь добрим програмістом. Але визначення професійності в мене немає, у мене є розуміння її. І коли я працюю з людьми, я цієї професійності вимагаю.

— Пане Тарасе, Ви багато чого досягнули і з задоволенням розповідаєте, як працює компанія, що робите для розвитку країни. А чого хочеться далі, куди Ви йдете?

— У мене є друг, який каже, що вивів формулу сенсу життя: «Пізнавати і творити на основі пізнаного». А у світі для мене є дуже багато нового, непізнаного. Попри це я ніколи не розглядав можливостей виїхати в Західну Європу чи ще кудись далі, бо там мало викликів. А тут є багато людей, яким можна допомагати й бачити результати своєї праці. Для прикладу, зараз ми створюємо у Львові «Креативний квартал». Хочеться, щоб у місті було більше глобальних стартапів, більшого масштабу, ніж уже наявні. А щоби творити глобальні ідеї, треба створити середовище, де вони народжуються.

— Отже, просто допомогти чи зробити щось добре — це для Вас мотивація?

— Так, звісно. Від піраміди Маслоу ми ніде не відскочимо. Спочатку їжа-безпека, потім гроші, потім належність до груп, а відтак — суспільна користь та добрі справи. Успішні люди повинні ділитися досвідом та підтримувати інших. Я стараюся. Зі мною часто організовують зустрічі, щоби поговорити, порадитися щодо розвитку власного бізнесу. Будь ласка, я абсолютно відкритий і радий допомогти! Будьте успішними!

Тарас Вервега: «Професійність — це коли ти готовий віддати все, аби щось робити»

— Як Ви прийшли у «SoftServe»?

— Я приєднався до «SoftServe» влітку 1994 року, після того, як закінчив Львівську політехніку. Це було через п’ять чи шість місяців після створення компанії. Тоді вона не мала нічого, крім ідеї та бажання працювати. Було четверо чи шестеро людей, у тому числі Тарас, Ярослав, два інші засновники — Юра Василик та Ігор Мендзебровський, які юридично і де-факто заснували компанію 1993 року.

У той час великого вибору та й можливостей не було. З роботою дуже складно. Я закінчив інститут із червоним дипломом і планував вступати в аспірантуру, але державного місця для мене не знайшлося, а платного я собі дозволити не міг. Тому пішов у політехнічний інститут на досить дивну посаду: у моїй трудовій вона була записана як «стажист-дослідник». По-простому, це була наукова діяльність. Я мав багато вільного часу й прийшов у «SoftServe».

— Ви вже тоді розуміли, що будуєте глобальну компанію?

— Звичайно, ні. Були мрії, але уявлення, що це буде компанія такого масштабу, як вона є сьогодні, ми не мали. До 2000 року взагалі було дуже важко.

Не треба забувати й того, що основою нашого бізнесу є інтернет. Клієнти ж не тут, і можливість передати їм роботу — ключова здатність компанії. Інтернет у середині 90-х в Україні був, м’яко кажучи, слабенький. Наш офіс розміщувався на Привокзальній. У Львові було всього три точки доступу до мережі. Одна з них — на вулиці Чайковського. Отже, закінчували код, записували його на дискету, сідали на велосипед або трамвай і їхали в центр, на Чайковського. Там уже було домовлено про доступ до комп’ютера на певний час. Сідали й від півгодини до години пробували передати той код із дискети на другий бік океану. А проблеми траплялися різноманітні, інтернет же поганий. Коли переривався зв’язок, треба було починати спочатку. Часом приїжджали, а чомусь на дискеті виявлялася не вся інформація, і ми мусили повертатися в офіс, аби перезаписати. Дивно зараз, але так це тоді виглядало.

— Як це сприймав замовник?

— Замовник мав у певній годині зайти на певний сервер, і продукт уже мав там бути. Якщо шукати причини, чому «SoftServe» опинився там, де він є сьогодні, то одна з них — це безумовна відповідальність. Уже тоді ми мали чітке розуміння, що якщо ти пообіцяв замовникові, що не пізніше дванадцятої за нью-йоркським часом продукт повинен бути на сервері, значить він там має бути, попри всі складності. Це ДНК компанії від самого початку і дотепер. Те, що ми це змогли забезпечити, стало нашою перевагою.

— Якою Ви бачите свою роль у «SoftServe»?

— Одна з ключових здібностей керівника — зробити так, щоб компанія могла без нього розвиватися. Я фокусуюся на тому, щоб «SoftServe» не застиг у своєму розвитку, не ввійшов у стан аристократизму. От буває, що все добре, компанія успішна і настав час розслабитися, насолоджуватися успіхом, почивати на лаврах. Я роблю все, щоби «SoftServe» не потрапив у такий стан, бо, насправді, це початок занепаду будь-якої компанії. Спершу вона руйнується культурно, а потім ми вже бачимо наслідки фінансові, ринкові, але не навпаки. Дуже рідко компанії отримують фінансовий удар, а потім падають. Хороші компанії ніколи не розваляться від фінансового удару.

Вони перегрупуються, змінять стратегію, адаптують тактику й будуть рухатися вперед.

— Розкажіть про свої цінності

— Почнемо з пункту бачення бізнесу. У бізнесі, як і в житті,